Українська історична бібліографія (кінець XIX ст. – 1939 р.): становлення і розвиток - Автореферат

Міністерство освіти і науки УкраїниЗ дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79605, м. У дисертації проведено комплексне систематизоване дослідження становлення та розвитку української історичної бібліографії кінця XIX ст.-1939 р. З метою відтворення обєктивної картини формування української історичної бібліографії тогочасного періоду опрацьована джерелознавча база дослідження, проаналізовані передумови виникнення та основні тенденції, що визначали вітчизняну історико-бібліографічну думку. Визначено періодизацію розвитку історичної бібліографії в Україні, охарактеризовано зміст та особливості кожного етапу її становлення. Зясовано діяльність наукових товариств, закладів, осередків, бібліотек та учених, спрямовану на розвиток української історичної бібліографії.Упродовж останніх років, коли стали доступними фонди вітчизняних та іноземних архівів, бібліотек, товариств і наукових закладів, зявилась можливість поглибленого вивчення основних етапів формування української історичної бібліографії періоду кінця XIX ст.-1939 р. Сучасний стан вивчення історії історичної бібліографії вимагає проведення комплексного систематизованого дослідження, аналізу бібліографічної діяльності наукових товариств і спеціальних осередків, творчої спадщини українських вчених з сучасних методологічних позицій. Верхня хронологічна межа співпадає з початком Другої світової війни, яка безпосередньо вплинула на політичне становище українських земель, а разом з тим й на стан історичних досліджень та бібліографії зокрема. Мета роботи - на основі вивчення і аналізу неопублікованих архівних документів та опублікованих матеріалів відтворити процес становлення української історичної бібліографії як спеціальної історичної дисципліни упродовж кінця XIX ст.-1939 р., визначити її періодизацію, особливості функціонування, внесок у її розвиток наукових товариств, бібліографічних осередків та учених. Тісна переплетеність теми дослідження з історіографією, книгознавством, бібліографознавством, культурологією дозволяє розглянути поставлені в роботі проблеми крізь призму історії України та спеціальних історичних дисциплін.Серед досліджень першого періоду переважають огляди історичної літератури переважно описового характеру (І.Линниченка, М.Грушевського, І.Франка, І.Калиновича, М.Кордуби та ін.) і публікації, які поєднували наукові студії та аналіз виданих праць (І.Кревецького, В.Іконнікова, Д.Дорошенка та ін.). Окрім того, розробці теорії бібліографії, нових методик бібліографування літератури, дослідженню маловідомих книжкових колекцій приділяли значну увагу І.Крипякевич, І.Огієнко, Б.Барвінський та ін. Окремий напрямок становлять дослідження О.Молодчикова, С.Сороковської, Н.Шеліхової та інших авторів, присвячені узагальненню досягнень бібліографії української історичної бібліографії. Джерельну базу дослідження становлять опубліковані матеріали (офіційні документи державних органів влади, бібліографія бібліографії, біобібліографія вчених, періодичні видання, листування, праці тогочасного періоду з історико-бібліографічної тематики, довідкова література) та неопубліковані архівні документи. З метою дослідження бібліографічної діяльності наукових товариств і спеціальних осередків, а також українських вчених та еміграції були опрацьовані особові справи, довідки, листування офіційних державних установ та приватних осіб, матеріали про фахові розробки діячів науки і культури, інформаційні повідомлення, постанови, звіти і доповіді посадовців про функціонування наукових закладів і бібліотек, статути та протоколи останніх тощо.