Українська історіографія "Весни народів" 1848 року в Галичині - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукАктуальність теми дослідження визначається науково-теоретичними та національно-політичними чинниками, оскільки осмислення феномену “Весни народів” 1848 року в Галичині в українській історичній та суспільній думці триває близько півтора століття. Мета дисертації полягає в комплексному аналізі основного доробку українських істориків щодо вивчення “Весни народів” 1848 р., у Галичині, в зясуванні їхніх здобутків, вузьких місць, дискусійних проблем та перспектив подальшого дослідження. Реалізація цієї мети передбачає розвязання таких основних завдань: - виявити, систематизувати, класифікувати основні групи історіографічних джерел з історії “Весни народів” 1848 р., у Галичині та зясувати повноту й обєктивність їх інформативних можливостей; проаналізувати теоретико-методологічні підходи і дискусійні положення у вивченні ролі та місця “Весни народів” 1848 року в українському національному відродженні XIX ст.; на основі узагальнення досвіду історіографічного дослідження “Весни народів” 1848 р., у Галичині визначити його загальні здобутки, вузькі місця та шляхи подальшого вивчення проблеми.Кревецький, причому історики до сьогодні не просунулися далі його розробок з багатьох питань історії “Весни народів” у Галичині. Їхні надбання викликали неоднозначну реакцію в наукових колах України, однак стимулювали вивчення українського національного руху доби “Весни народів” у Галичині. Українська історіографія “Весни народів” у Галичині має, по суті, лише два спеціальних монографічних дослідження - Е. Таким чином, нагромаджено значну кількість публікацій з історії “Весни народів” 1848 р., у Галичині, однак науковий ступінь її вивчення ще не відповідає сучасним вимогам української історичної науки. У другому розділі “Відображення в історичних працях суспільно-політичних процесів у Галичині за доби “Весни народів” аналізуються дослідження з проблем організаційного оформлення польського й українського рухів, міжетнічних відносин, боротьби за національно-демократичні права та національно-політичних орієнтацій українців Галичини в середині XIX ст.Історіографічний комплекс джерел з історії “Весни народів” 1848 р., у Галичині відповідно до пануючих ідеологем, методологічних підходів та загальної періодизації української історичної науки умовно поділено на чотири основні групи. До першої віднесено праці українських дослідників Галичини другої половини XIX - 30-х років ХХ ст., які належали до двох течій національного і москвофільського спрямування, будували свої дослідження на засадах позитивізму та започаткували ґрунтовне вивчення “Весни народів” 1848 р. Третя група - праці дослідників українського зарубіжжя - також має свої особливості: порівняно з україномовними авторами, якісно інший рівень праць з історії “Весни народів” представили англомовні вчені, які намагалися поєднати досвід української класичної історіографії та методологію західної науки. Четверта група - це дослідження сучасних вітчизняних науковців, у яких відобразилися головні тенденції становлення пострадянської історичної науки в Україні. Важливою рисою їхнього відображення в літературі став моноцентризм, коли українські історики акцентували увагу, а іноді й обмежувалися висвітленням українського національного руху, тому польський рух і австрійський чинник вивчалися як “другорядні“, головно під кутом їхнього впливу на становище в українському таборі.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ