Українська соціал-демократична партія в соціальному і національному рухах Галичини 90-і роки ХІХ століття – 1914 рік - Автореферат

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ В СОЦІАЛЬНОМУ І НАЦІОНАЛЬНОМУ РУХАХ ГАЛИЧИНИЗ дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (790005, м. Важливою ознакою сучасного суспільного життя в Україні стало формування багатопартійної системи, яке розпочалося тільки наприкінці 80-х рр. Українські некомуністичні партії і організації, що почали утворюватися на переломі 80-90-х років, Народний Рух України за перебудову, Партія демократичного відродження України, Демократична партія України, Соціал-демократична партія, Партія зелених, Українська Республіканська партія, Українська Християнсько-демократична партія, Соціалістична партія та інші декларували демократичні свободи, підтверджували право на вільну думку і вільний пошук нових форм організації економічного і громадянського життя. У наш час в Україні налічується близько 130 політичних партій, але тільки десяток з них відіграють вагому роль в державному і суспільно-політичному житті, в тому числі Соціал-демократична партія (обєднана) та соціалістична, які в своїх програмах декларують використання півторастолітнього досвіду європейської соціал-демократії, навязують до історичних традицій наддніпрянських та галицьких соціал-демократів кінця ХІХ - початку ХХ ст. Політичні цінності, якими керувалася у своїй діяльності УСДПГ і Б - це органічне поєднання соціальних і національних ідеалів у формуванні цілей політичної боротьби, опора у досягненні практичних завдань руху на широкі верстви трудового люду через організацію багатолюдних віч, демонстрацій, страйків, постійна турбота про піднесення інтелектуально-культурного рівня українського робітництва та інтелігенції, виховання національного робітництва в дусі поваги до інших народів, солідарності з робітниками інших країн тощо не втратили своєї привабливості в наші дні.Дослідження соціал-демократичного руху в Галичині в українській, радянській, польській історіографії мало давню традицію. Автори - учасники руху стверджували, що соціал-демократичні ідеї на галицькому грунті перебували у тісному звязку з національними прагненнями як поляків, так і українців. А оскільки бачення шляхів до національного визволення в українців і поляків не співпадали, це від самих початків руху виступало постійним джерелом напруження у відносинах між польськими та українськими соціал-демократами у складі заснованої у 1892 р. Представниками західноукраїнської історіографії міжвоєнного періоду, предметом дослідження яких був український соціал-демократизм кінця ХІХ - початку ХХ ст. були історики, які в довоєнні часи належали до УСДП або інших українських партій. Іншу групу джерел становлять виступи, промови видатних галицьких суспільно-політичних діячів як українських, так і польських у Віденському парламенті, Крайовому сеймі, на народних зборах і вічах.Предметом дискусії були питання політичної роботи серед українських селян Галичини, виділення із СДПГ і С і одночасно із РУРП політично організованих українських робітників та інтелігентів, які поділяли ідеї соціал-демократизму, в окрему українську соціал-демократичну партію. Української соціал-демократичної партії Галичини і Буковини у відносинах між УСДП і ППСД актуальними залишилися ті ж питання політичної роботи серед міських і найманих сільських робітників, серед селянства, представництва галицького соціал-демократичного руху на загальноавстрійському і міжнародному рівні, звязку обох партій з профспілковим рухом, а також вживання польської чи української мови в роботі серед українських робітників. Розвиток соціал-демократичного руху в Галичині був обумовлений обєктивними соціально-економічними та політичними причинами і впродовж всього досліджуваного періоду перебував під ідейним впливом європейського соціал-демократизму. В лоні українського соціал-демократизму майже від самого початку його організаційного оформлення було сформульовано лозунг державної самостійності України. В повсякденній практичній діяльності увага українських соціал-демократів була зосереджена на організації страйкової боротьби робітників і селян за поліпшення умов і оплати праці, за їх прилучення до масових акцій робітничої і селянської солідарності, до участі у вічах і демонстраціях, у виборчих кампаніях, в житті професійних спілок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ