Українська проза для дітей 60-80 років ХХ століття (жанрово-стильові модифікації) - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса Шевченка АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Робота виконана на кафедрі новітньої української літератури Інституту філології Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка. Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Міщенко Олена Іванівна Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, докторант кафедри новітньої української літератури. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Бондарева Олена Євгенівна Київський міський університет імені Б.Д.На часі - нагальна необхідність реінтерпретації доробку письменників, які творили для дітей у добу ідеологічної заангажованості художнього мислення. Обрані для дослідження тексти експлікують, з одного боку, можливості передусім художнього дискурсу, а з іншого, окреслюють актуальне поле функціонування художніх форм, що репрезентують літературу для дітей. Упродовж багатьох десятиліть панування авторитарної системи наша література специфічними засобами все ж відображала суперечливі політичні, ідеологічні, моральні, етичні настрої соціуму, та здебільшого доволі неповно. Мета роботи полягає в системно-цілісному осмисленні жанрово-стильових модифікацій українських прозових текстів 1960-1980-х років, віднесених до кола дитячого читання; визначення їх місця й значення в процесі розвитку національної літератури для дітей; розкриття специфіки творчої індивідуальності митців у контексті літературного процесу. Реалізація цієї мети передбачає розвязання таких конкретних завдань: - схарактеризувати термінологічну базу дослідження й основні теоретичні поняття, повязані з літературою для дітей;У першому розділі - "Жанрово-стильові модифікації української прози для дітей 1960-1980-х років: традиції і новаторство" - акцентовано потребу висвітлення сутності жанрово-стильових модифікацій тогочасної української прози для дітей. Зясування цієї проблеми дає змогу уникати плутанину при використанні базового терміну - "дитяча література", "література для дітей". У дисертації наголошується, що слід інтерпретувати поняття "література для дітей". Існує низка семантичних дуплетів ("дитяча література", "література для дітей", "література для дітей та юнацтва", тощо). Білецький Дитяча література, 1967).Одначе справа не в самих лише термінах, а й у принципах підходу до цього феномена, коли головна увага спрямовується на пошук онтологічних, інтертекстуальних звязків функціонально різних естетичних форм і ширше - на проблему смислоутворення в культурі, повязану з можливостями й межами понятійного мислення в його розповідному режимі - творенні, вживанні, репродукуванні.Аналізуючи основні жанрово-стильові модифікації української літератури для дітей 1960-1980-х років, констатуємо її досить значний художньо-естетичний та ідейно-виховний рівень. Остання вирізняється особливою стильовою чи композиційною, жанровою прикметою, містить "порушення" звичайної оповідності, пошук яскравішого, значимішого образного втілення ідеї, нових шляхів осягнення дійсності, глибшого проникнення у внутрішній світ дитини (тут і своєрідні "казочки", дитячі сюжети з "дорослим" навантаженням, і вільне використання небилиць, химерії тощо). Прозі цього періоду властиві різноманітні форми розвинутого психологічного аналізу, вагоме місце посідає в ній філософська думка, інтелектуальне начало, широко застосовуються різні типи субєктивно-обєктивних розповідей, численні засоби поетичної умовності, алегорії. Адресуючи твори дітям, прозаїки дбають про доступність, емоційну дохідливість у висвітленні життя, і, сподіваючись на увагу дорослого читача, загострюють почуття, посилюють відповідальність за все, що включає в себе поняття "дитинство". Письменники, що характерно, не змодельовують особливий мікросвіт, бо дитинство не існує ізольовано від життя дорослих, хоча й має особливості щодо сприйняття світу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ