Українська промислова вибійка другої половини ХХ – початку ХХІ століття: культурологічний аспект - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваКультура художнього опорядження текстилю - це особливий вид діяльності людини, який обєднує матеріальне виробництво і духовно-естетичне, творче осмислення дійсності. Вона сформувалась у самостійну ланку творчості, що виявляє стилістичну єдність з іншими видами візуального мистецтва, а завдяки комунікаційним, споживчим і виховним характеристикам є проявом художньої культури. Вибійництво в Україні має глибокі корені: найдавніші із збережених тканин місцевого виготовлення датують ХІ-ХІІ ст. Народна вибійка олійними фарбами утрималася в Україні найдовше серед усіх європейських країн - до 30-х рр. Механізований друк на тканинах набув значних обсягів в Україні у другій пол.У першому розділі «Історіографія, джерела та методологія» окреслено стан вивчення української проектної культури у сфері промислового вибійництва, джерельну базу та методику дослідження, зясовано особливості поняття «текстильний орнамент». У мистецтвознавчій критиці переважають публікації, де промислова вибійка розглядається у контексті загальних тенденцій розвитку українського декоративно-прикладного мистецтва радянського періоду. Метод допоміг вибудувати схему входження зразків промислового фарбового оздоблення текстилю до цілісної єдиної системи творів вітчизняного художнього життя. Для фарбового зображення на матерії, виконаного методом відтиску, доцільно вживати терміни «вибійка», «друк», «вибійчаний орнамент», «друкований орнамент», «текстильний рисунок», «текстильна графіка» а також «візерунок», «узор». Малюнки з ледь помітними чи кардинальними відмінностями від основної їх групи привертають увагу новизною, в окремих випадках дисонансом у загальному модному напрямі, елементами гри.Вивчення і аналіз літературних джерел, зібраного та систематизованого фактичного ілюстративного матеріалу дозволяє зясувати особливості українського промислового вибійництва як культурного явища. Серед мистецтвознавчих видань відсутні наукові праці, які були б присвячені комплексному дослідженню мистецтва промислової орнаментації вибійчаних тканин в Україні як явища вітчизняної культури. Другий підхід - це зачислення мистецтва оздоблення друкованої тканини до сфери графічного дизайну, оскільки орнамент проектувався для конкретного виробу із врахуванням технологічних та інших умов; Вибійчане орнаментування, що використовується для розрізнення вікових категорій, вираження статусу, світогляду людини втілює свою комунікаційну та побутово-споживчу функцію, а промислове виробництво та характер споживання інформує про досягнення соціуму в матеріальній та духовній культурі. У перші десятиліття (1950-1970 рр.) керівні мистецькі кадри на вітчизняних комбінатах були переважно російськими спеціалістами, чия професійність та бездоганне знання технології дозволили вивести промислове фарбове оздоблення текстилю в ранг культурного мистецького явища.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ