Українська примовка: особливості побутування та функціонування - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукКолесси Львівського національного університету імені Івана Франка Міністер-за освіти і науки України Остапиківан Дмитрович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри української фольклористики імені Ф.Колесси Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, Давидюк Віктор Феодосійович, директор Полісько-волинського народознавчого центру НАН України кандидат філологічних наук, Чебанюк Олена Юріївна, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Захист відбудеться “21” червня 2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.13 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79000, м.В умовах розбудови незалежної Української держави, зняття ідеологічних заборон на дослідження певних пластів народної творчості спостерігається розширення меж поняття “фольклор”, що дозволяє залучати до вивчення матеріал, який раніше перебував на периферії уваги фольклористів. Примовки, що традиційно були на периферії уваги фольклористів, посідають своєрідне місце серед жанрів українського фольклору. Ґрунтом, на якому виникли примовки, є ритуально-обрядовий комплекс (родинний, календарний, оказіональний), господарська діяльність, побут української етнічної спільноти. Одними з перших на примовку звернули увагу дослідники обрядового фольклору, а також вчені-етнолінгвісти, автори фундаментального дослідження словянської духовної культури - словника “Словянські старожитності”. розглянути специфіку побутування примовок в обрядовому та позаобрядовому контекстах, визначити сферу поширення примовок;Перший розділ дисертації - “Примовки у контексті жанрів українського фольклору” - складається з таких підрозділів: “Примовка у наукових студіях. Питання термінології”, “Категорія жанру примовки у фольклористиці”, “Примовки у контексті магічної поезії: замовляння, народні молитви”, “Обрядові пісні та примовки”, “Примовки у контексті українського пареміологічного фонду. Аналіз цих публікацій дає змогу зробити висновок, що примовки мають багато спільних ознак із замовляннями, обрядовою поезією, пареміями. Це можливо зробити з таких причин: цей термін не є задіяний; у народній традиції, описуючи виконання примовки, найчастіше вживають дієслово “примовляти”; термін “примовка” відповідає суті досліджуваного явища (вказує на звязок обєкта дослідження з магічною поезією, відмічає ситуативність виконання подібних текстів, відображає суттєву рису нашого матеріалу - його вербальний характер). Другий розділ дисертації “Примовки у контексті обрядової культури українців” складається із таких підрозділів: “Структура і функції примовок”, “Примовки у календарних обрядах українців”, “Родинно-побутова обрядовість і примовки”.Проведене дослідження українського фольклорного матеріалу та відповідного етнографічного контексту дозволяє не лише звернути увагу науковців на примовки як самобутнє явище народної творчості, але й висвітлює місце примовок серед інших фольклорних явищ, розкриває специфіку їх побутування та функціонування. Сферою побутування примовки є ритуально-обрядовий комплекс, що включає календарну, родинну, оказіональну обрядовість, традиційну господарську діяльність, щоденний побут, міжособистісні стосунки. Існуючи в єдиному фольклорно-етнографічному комплексі обряду (родинного чи календарного циклу), обрядова пісня й примовка відрізняються як за формою виконання (пісенна та прозаїчна), так і за структурою, і за поетичними особливостями. Примовки та етикетні формули також мають відмінності у функціонуванні. Вербально-ситуативна модель примовки складається з двох взаємоповязаних компонентів - вербальної моделі та ситуативної моделі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ