Українська повстанська армія - Реферат

Початки формування Української Повстанської Армії (УПА) як військового формування українського повстанського руху сягають перших місяців війни, коли загони під такою назвою створювалися у північно-західних українських землях (на Поліссі та Волині) за ініціативою Тараса Бульби (Боровця). Перших два відділи були сформовані й виступили на Волині у жовтні 1942 р Обєктами їхньої боротьби тоді були радянські партизани та, головно, загони польської підпільної Армії Крайової, що палили українські села, вбивали українських селян. Киричук), було створене лише протягом третьої декади березня 1943 р., коли за наказом Проводу ОУН пішла в ліси майже вся Українська допоміжна поліція Волині та Полісся, сформована бандерівцями ще у 1941 р. На чолі УПА стояли Головна команда та Головний військовий штаб, які були створені на основі ухвал проводу ОУН Північно-західних українських земель і Крайового військового штабу (1 травня 1943 р.). Армія ділилася на три Генеральні військові округи: УПА-Північ (Волинь і Полісся), УПА-Захід (Галичина, українські землі у складі Польщі), УПА-Схід (УПА-Південь) - Камянець-Подільська, Вінницька області та Кремянеччина.Протягом усієї війни радянські партизани перебували під пильним контролем Кремля. Через місяць було утворено Українське партизанське командування на чолі з високопоставленим офіцером НКВС Тимофієм Строкачем. Радянські партизани поставили собі завданням руйнувати німецькі комунікації (особливо ефективною виявилася їхня "рейкова війна", що перешкоджала постачанню фронту німецькими підкріпленнями), сковувати німецькі війська, в яких відчувалася велика потреба на фронті, поширювати напруженість і безладдя в тилу ворога та забезпечувати радянську присутність на окупованих територіях. Улюбленою тактикою партизанів було проведення далекосяжних рейдів із "партизанських республік", тобто контрольованих ними великих недоступних районів Полісся та Волині. Один із найвизначніших членів ОУН, Степан Бандера, так визначив основні елементи ОУН: "Український націоналістичний, революційно-визвольний рух, сформований Організацією Українських Націоналістів, зродився і виріс органічним порядком з двох основних елементів: націоналістичної ідеології і з революційної дії, безкомпромісної збройної боротьби за державну самостійність з боку Української Військової Організації".Україна була розєднаною, її землі були складовими 4-х держав напередодні Другої світової війни, і це дестабілізувало політичне життя Європи. Українське питання у вузькому розумінні - це питання про місце і роль українського чинника у внутрішньому житті держав, до складу яких входили українські землі, у широкому - це питання про умови і механізм воззєднання українських земель та створення власної української державності. Зацікавлені у вирішенні цього питання держави поділилися на 3 групи:СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина - країни, до складу яких входили українські землі (Їхня основна мета - втримати вже підвладні землі й приєднати нові);Англія, Франція і частково США (країни - творці Версальсько-Вашингтонської системи), які прагнули задовольнити свої геополітичні інтереси; Німеччина для загарбання території і Угорщина для повернення Закарпатської України. Нацисти стверджували що, захопивши Україну, вони захистять Європу від більшовизму . У цей період у Німеччині думали над створенням «Великої України», проведення в Польщі, Румунії та СРСР пропаганди за надання незалежності Україні, центром цього руху зробити Закарпатська Україна.Під час німецької окупації України українські культурні установи, визначні представники наукової, технічної і творчої інтелігенції, музейні цінності 1 тощо в обовязковому порядку мали бути евакуйовані на схід. Загалом до Німеччини було вивезено не менше 330 тис. експонатів, без урахування розкраденого окупантами в приватному по-I рядку. Першими з Другою світовою війною зіткнулося населення західних областей, приєднаних у 1939 р. до України. У місцеві школи прийшла рідна мова, освіту було оголошено безкоштовною, запроваджено радянські навчальні плани. Ще під час війни ухвалено низку важливих для розвитку шкільництва рішень: дітей до школи приймали з 7-річного віку; запроваджувалося роздільне навчання хлопчиків і дівчаток (існувало до 1954 р.); зявилися нові тиші навчально-виховних закладів тощо.

ПЛАН

1. Українська повстанська армія

2. Партизанська боротьба в Україні

3. Українське питання у міжнародній політиці напередодні та на початку Другої світової війни

4. Культурне життя в Україні в період Другої світової війни

1. УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ