Українська полемічно-публіцистична проза кінця XVI – початку XVII ст.: сучасна рецепція та ре інтерпретація - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наукНауковий консультант: доктор філологічних наук, професор РАДИШЕВСЬКИЙ Ростислав Петрович, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри полоністики. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор, академік НАН України ЖУЛИНСЬКИЙ Микола Григорович, Інститут літератури ім. доктор філологічних наук, професор СИДОРЕНКО Наталія Миколаївна, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри історії журналістики. Захист відбудеться 25 вересня 2008 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Це дозволило дійти висновків, що українська полемічна публіцистика виражала не тільки конфесійні переконання авторів, а й їх культурологічний світогляд, була невіддільною від духовно-релігійного, соціокультурного та літературно-естетичного буття української нації, своєрідною формою комунікації, формувала суспільну свідомість, генерувала нові художні засоби, що проектувалися на будь-яких читачів, стала одним із тих жанрів у давньому українському письменстві, який започатковував важливі зміни в інтелектуальному та культурному житті України.Сьогодні, коли з історичних, культурних та політичних реалій зняті ідеологічні табу й інтенсивно оновлюються теоретична структура, методи аналізу художнього тексту, накреслюється також широке коло завдань для української медієвістики, що виходить на вищий рівень наукових узагальнень та активно формує нові методи й методології вивчення давніх текстів. В останні роки зявилися ґрунтовні літературознавчі дослідження, в яких з вільних і сучасних позицій розглянуто фундаментальні проблеми давньої української літератури. Саме такого методологічно розкутого підходу і вдумливої інтерпретації вимагає й полемічно-публіцистична проза кінця XVI - початку XVII ст., яка, попри свою двомовність (україно-і польськомовна), є важливим національним надбанням і чи не основним репрезентантом оригінального письменства того періоду, системою знань про тодішнє духовне життя українців та їхній шлях до культурної ідентичності. Оскільки це повноцінна й сповнена життєвого функціонування система, з власною аксіологією, стилістикою і динамікою, що живилась як джерелами давніх і вповні потужних літературних традицій, так і соками життя, яке в ту епоху було позначене перш за все релігійним духовним пошуком, де більшість текстів писалися за правилами гомілетики, то її доцільно розглядати, з одного боку, крізь призму риторики, а з іншого, виходячи з того, що в її дефінітивному полі накладаються дві категорії "полемічність" і "публіцистичність" як двоєдині грані комунікації, які й нині займають особливі ніші у ЗМК, вона повинна бути ідентифікована відповідно до своєї автентичності, потенціалу можливостей з урахуванням попереднього досвіду тлумачення крізь призму комунікативної поетики. Такими мотивами зумовлюється необхідність сучасного узагальненого, неупередженого аналізу цього жанру в риторичному та комунікативному ракурсах, що уможливлюється основними тенденціями сучасного стану літературної медієвістики, яка все активніше оновлює свою теоретичну базу, розглядаючи будь-який текст як певну цілісність в історичному, культурному та літературному контекстах.Враховуючи змістове наповнення полемічної публіцистики цитатами з Біблії й інших богословських книг, а також те, що полемісти орієнтувалися на варіанти священного тексту як сакральний канон, який можна скільки завгодно інтерпретувати, у дисертації береться до уваги не лише звичне простеження руху ідей або сюжетів (ментальнісний план літературних творів), а й трактується полемічна література як єдиний гіпертекст. Наголошується, що її основу складають твори, які писали православні, католики, уніати, протестанти (Герасим Смотрицький, Василь Суразький, Клірик Острозький, Мелетій Смотрицький, Захарія Копистенський, Петро Скарга, Іпатій Потій, Лев Кревза, Христофор Філалет) українською та польською мовами з 70-х років XVI ст. до 30-х років XVII ст. Зародження полемічно-публіцистичної традиції в українському письменстві мотивується тим, що полеміку та публіцистику як форми комунікації людство використовувало з найдавніших часів, але найвідчутніше їх механізми проявлялися в античній риториці. Незважаючи на обсяг, твір невдовзі виокремився ґрунтовністю викладу позиції православних догматичних проблем та за багатьма ознаками залишався неперевершеним, задаючи тон полеміці, був взірцевим за аргументаційною топікою, яку використовували і православні, й уніати та католики. У творі "О единой в?р?" полеміст окреслив свою концепцію ведення полеміки через виокремлення найважливіших догматичних розбіжностей між православними й католиками.

Основний зміст роботи