Українська політична еміграція і Гетьманщина в 1710-1742 рр.: політико-дипломатичний аспект - Автореферат

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича удк 94(477)“1710/1742”:32 Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі історії України факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Ботушанський Василь Мефодійович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри історії України Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Баженов Лев Васильович Камянець-Подільський державний педагогічний університет, професор кафедри всесвітньої історії кандидат історичних наук, доцент Чухліб Тарас Васильович Інститут історії України НАН України, старший науковий співробітник З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (м.Вся відповідальність в такі складні періоди лягає на єдиний законний механізм впливу - емігрантський, або екзильний уряд. Політичний та організаційний характер еміграції визначався тим, що територію Лівобережної України гетьман залишив з більшістю генеральних старшин, полковників, кошовим отаманом Запорозької Січі, а також значною частиною козацтва. Обєктивне і неупереджене висвітлення подій 1708-1740-х років допоможе ліквідувати радянські стереотипи у сприйнятті цих подій та сприятиме науковому зясуванню багатьох політичних процесів, які відбувалися в Україні. Мазепи визволити Україну з-під влади Росії називали “зрадою”, а його послідовників, особливо уряд української політичної еміграції, “бунтівниками” та “політичними злочинцями”. На основі вивчення масиву доступних нині документів і архівних матеріалів та опублікованих джерел здійснити комплексний аналіз й визначити роль і місце уряду першої української політичної еміграції на чолі з Пилипом Орликом у політичному житті України у першій половині XVIII ст., охарактеризувати її стосунки з урядами Гетьманщини, зясувати значення її діяльності для підтримання в народі ідеї української державності.Зокрема, використано документи фондів: 688 - Хоткевич Гнат - письменник і редактор (1829-1924) (витяги з документів, які стосуються політики І.Мазепи), 132 - Листи державних, громадських і церковних діячів України, Польщі та інших країн (1234, 1516-1888) (маніфест Карла ХІІ до магістрату м. Мазепа та Україна з початком Північної війни, розпочатої в 1700 р. між Росією і Швецією за вихід до Балтійського моря, було вкрай важким. Як відомо, до пошуків виходу зі складної політичної та військової ситуації, в яку потрапила Україна, гетьмана спонукали й козацькі полковники, які постійно зазнавали кривд і образ від російських офіцерів. Наступним документом стала гарантія, якої П.Орлик домігся від Карла ХІІ, під назвою “Diploma assecuratorium pro Duce et Exercitu Zaporoviensi” (“Гарантійний диплом війську Запорозькому”), згідно з яким шведський король зобовязувався не складати зброю до того часу, поки не буде визволена з-під влади Росії Україна і все козацтво. Орлика та його уряду на території турецьких володінь протягом 1710-1714 рр. Акцентується увага на умовах договору, який вироблявся між Швецією, Туреччиною й Україною.

Основний зміст дисертації