Особливості формування демократичного народнічества. Загальна характеристика інтегрального націоналізму. Головні ідеї лібералізму: свобода, рівність і братерство. Консерватизм. Націонал-комунізм. Національна ідея в діяльності українських партій.
КОНТРОЛЬНА РОБОТА з навчальної дисципліни Політологія на тему: «Українська політична думка кінця XIX - початку XX ст.» Зміст 1. Національна ідея в діяльності українських партій………………………….23 Висновки…………………………………………………………………………27 Список літератури……………………………………………………………….28 1. Однією з перших памяток цього напряму української політичної думки була Програма Товариства обєднаних словян, де висловлено наскрізні ідеї українського демократичного народництва: ворожість до кріпацтва й самодержавства; думки щодо демократизації суспільного та державного життя, конституційного перевлаштування імперії; створення демократичної пансловянської федерації. Поява Кирило-Мефодіївського братства (1846 р.) свідчила про кристалізацію народницько-демократичного руху в Україні та про широке осмислення власне українських проблем у контексті політичного буття всього словянського світу. Лідерами цієї організації були М. Костомаров (1817-1885), П. Куліш (1819-1897) і Т. Шевченко (1814-1861). Андрузький (1827-?) вперше в новітній історії України запропонував конституційний проект організації суспільно-політичного устрою майбутньої України, що ґрунтувався б на засадах демократизації та федералізації Росії («Начерки конституції республіки»). Терлецький (1807-1888), М. Чайковський (1804-1886), В. Антонович (1834-1908); другий, впливовіший, започаткував М. Драгоманов (1841-1895). Ідейними спадкоємцями М. Драгоманова виступили С. Подолинський, М. Павлик, І. Франко, С. Петлюра, М. Грушевський та ін. Особливою оригінальністю відзначалися наукові розробки, що їх нарівні з М. Грушевським здійснювали в міжвоєнний час (1918-1939 рр.) Р. Лащенко (1878-1929; основні праці - «Лекції з історії українського права», 1923; «Автономний статут демократичної Української республіки») та С. Шелухін (1864-1939; основні праці - «Монархія чи республіка?»; «Україна»; «Право України на свою державність»; «Шляхи до української соборності»). Інтегральний націоналізм Як модерний напрям політичної думки та ідеологічна підстава організованого (чинного) націоналістичного руху проминув у своїй еволюції три стадії: 1) ранню, або романтичну, повязану майже виключно з імям М. Міхновського (1873-1924); 2) класичну, або власне інтегральну, яку уособлювали Д. Донцов (1883-1973), М. Сціборський (1897-1941), С. Бандера (1906-1959), Я. Стецько (1912-1986); 3) сучасну, що не має виразного ідеологічного обличчя.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
