Українська поезія Румунії другої половини ХХ ст. (тематично-жанрові та стильові особливості) - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукШтучне вилучення з нашого письменства художніх і літературознавчих набутків української діаспори Канади, Бразилії, США, Аргентини, Австралії, Франції, Австрії та ін., а також автохтонів Румунії, Польщі, Словаччини і Чехії частково збіднювало уявлення про українську літературу ХХ ст. У цьому звязку важливим здається вивчення українського поетичного письменства Румунії, представленого постатями Ореста Масикевича, Миколи Корсюка, Івана Ковача, Івана Негрюка, Павла Романюка та ін. У роботі охоплено період розвитку української поезії Румунії, починаючи з 1949 р., коли вийшла у світ перша українська газета “Новий вік”, і аж до кінця ХХ ст., тобто піввіковий часовий проміжок, упродовж якого українська поезія Румунії утвердилась як вагоме мистецьке явище, яке, на жаль, і досі залишається маловідомим, оскільки донедавна життя української меншини в Румунії було питанням закритим, а її література - недоступною для ознайомлення та вивчення на професійному рівні. Ласло-Куцюк, які зявилися в українській періодиці Румунії та в щорічнику “Обрії”, а також її загальнотеоретичну монографію “Засади поетики” (1983), художнім матеріалом для якої правили зразки української поезії Румунії. Наукова новизна роботи полягає в тому, що її автором зроблено першу спробу комплексного літературознавчого огляду української поезії Румунії як цілісного мистецького явища, визначено її місце в загальноукраїнському літературному контексті, виявлено особливості на тлі материкового письменства, зясовано природу загального та індивідуального у творчій лабораторії митців, окреслено жанрові, ідейно-тематичні та стильові особливості аналізованих творів.Як наслідок - українська поезія в Румунії розвивалася за несприятливих суспільних та культурно-історичних умов, у відчутній відірваності від великого континенту національної літератури. Період зародження української поезії Румунії в 50-60-х роках характеризується спрощеним, соціологічним поглядом на літературу, що дає змогу провести типологічну спорідненість із так званим напрямом соцреалізму у вітчизняному письменстві, котрий теж був викликаний згубним впливом на мистецтво тоталітарної ідеології. Панівний функціональний погляд на поезію, який в українському літературознавстві Румунії отримав термін “пролеткульту”, спричинив вульгаризаторський підхід до літературної творчості, викликав появу малохудожніх зразків, призвів до нівеляції творчої особистості, що помітно сповільнило процес становлення української поезії Румунії. Негативну роль відіграло й те, що критика мусила заохочувати активне “продукування” творів, хай і художньо недосконалих, з метою утвердження елементарного права на літературне життя, завищено оцінювала спроби писати рідною мовою, оскільки у 50-60-х роках вони сприймалися як одна із запорук національного самозбереження українців. Проте в “Ліричних струнах” уже намітилися перші якісні зміни в розумінні естетичної суті мистецтва, які проявилися в поезії І.

Основний зміст роботи