Українська Партія Соціалістів-Революціонерів: організація, ідеологія, політика - Автореферат

Без комплексного вивчення соціальної природи, програм, ідеології, стратегії і тактики партій, які діяли на політичній арені України на початку ХХ ст., відтворення історії України, її всебічне, ґрунтовне осмислення залишатиметься неповним, позбавленим сутнісних сторінок, зясування яких вкрай необхідне для розуміння логіки суспільного розвитку упродовж усього минулого століття і аж до сьогодення. Обєктом наукового дослідження є Українська партія соціалістів-революціонерів (представлена в Україні, а згодом за кордоном системою функціонально взаємоповязаних структурних одиниць), що розглядається у розвитку та взаємовідносинах як з іншими політичними партіями, так і з органами державної влади. визначити вплив традиції народницького руху в Україні на створення УПСР; ХХ ст. у контексті дослідження історії КП(б) України частково розкривали і окремі питання діяльності українських есерів. Майстренко розкрив національний дуалізм політичного життя в Україні до революції 1917 р., показав захоплення української молоді революційним рухом, визначив селянство соціальною основою українських політичних течій, відтворив процес зародження українських есерів як політичної організації, проаналізував програми.вперше ґрунтовно зясовано питання про ідейні передумови й витоки зародження партії: традиції народницького руху в Україні, федеративних ідей М. виявлено найбільш типові риси виникнення, діяльності та розвитку перших українських есерівських гуртків, зокрема: ідеологічним підґрунтям постали ідеї народників та галицьких радикалів; з огляду на географічний фактор - це були гуртки, які виникали на території Наддніпрянської України; соціальною базою виступало селянство; основною програмовою вимогою була автономія України; у процесі діяльності гуртків сформувалися розбіжності у підходах до вирішення земельного питання: Київська група відстоювала ідею націоналізації землі, а інші - соціалізації; характерною ознакою гуртків була їх малочисельність; нелегальний гуртковий період через цілий ряд зовнішніх та внутрішніх чинників не призвів до створення єдиної партії; розкриваючи концептуальні засади національно-державного розвитку в програмових документах УПСР, потрібно зазначити, що ще в гуртковий період ідея української державності втілювалася у вимогу автономії України в складі Росії; на установчому з?їзді УПСР (4-5 квітня 1917 р.) найкращою формою устрою російської держави було визнано федеративну демократичну республіку. Дана позиція знайшла своє відображення у “Програмі Української партії соціалістів-революціонерів, ухваленій на партійному з?їзді у Києві, 15-19 липня 1917 р.” Українська партія соціалістів-революціонерів не скопіювала програму російської партії, а створила власну, врахувавши національні, економічні, соціальні і політичні особливості України. Позиції більшовиків вплинули на утворення “лівих” течій в українських політичних партіях, серед яких першою була лівобережна течія УПСР “Ліві” виявляли прихильність до організації влади на класовій основі у вигляді рад, проте цілком не відхиляли і парламентських форм; прагнули до союзу з більшовиками та утворення федерації з Радянською Росією.