Українська національна символіка - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки України Національний педагогічний університет імені М. П.Історично склалося так, що кожна країна має свої державні та народні символи. До державних символів країни належать Державний Прапор, Державний Герб та Державний Гімн, які є розпізнавальними знаками країни. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку країну іде мова. Український народ також має свою символіку, яка творить його індивідуальність та неповторність. До того ж, слід зазначити, що символіка - невідємна частина життя українців, адже зустрічається вона повсюди і в усьому: у звичаях та віруваннях, в господарстві та відпочинку.Народного одягу (кожух, китайка, символіка верхнього одягу). Народної ботаніки, зоології, медицини, астрономії (барвінок, бджола, лелека, зоря). Кольорів, форм, мінералів, прикрас (білий, червоний, дукач). Цю класифікацію можна назвати найповнішою, адже вона охоплює символіку з усіх її аспектів та в усіх виявах життя нашого народу. Єдине, що ми змінили, взявши за основу структури розділу «Народні символи України» цю класифікацію, обєднали два пункти - до «Народної ботаніки, зоології, медицини, астрономії» додали пункт «Квітникарство», адже квіткові символи є частиною символіки народної ботаніки.В українській графіці використовуються символи й образи з пісенної народної творчості, з легенд, які використовуються в обрядах і звичаях.Споконвіку хата виконувала своє природне призначення родинного вогнища, де народжувалися й оберігалися кращі сімейні традиції, що потім переходили у спадок дітям: любов до батьків, природи, пісні, до праці. Учений-психоаналітик А.Пейар пояснював, що образ житла, який зявляється людині уві сні, ототожнюється з різними рівнями людської душі і тіла, наприклад, фасад будинку позначає зовнішній вигляд людини, його особистість, або його суть. Хата і весь замкнений цикл господарських будівель (клуня, хлів, млин, вітряк, кузня, комора, криниця) були не тільки місцем поселення, а й носіями змістовних символічних знаків, які виконували як естетичну, так і символічну функцію. Житло найчастіше було трикамерним (сіни, хата, комора), вікно робилося на три шибки, а настінні розписи розміщувалися трьома горизонтальними смугами: середня визначалася висотою вікон, а дві інші - відстанню від вікон до даху та призьби. Дім вважався житлом лише з того часу, коли спалахував у печі вогонь.В давні часи за нарядом можна було визначити не тільки якого людина статусу, а звідки вона родом - настільки відрізнявся одяг в різних місцевостях, адже в кожному регіоні України були якісь свої особливості як викройки, так і оздоблення, що свідчило про вірування певного краю, про його вподобання. Народний одяг зараз, на жаль, вже не має тієї магічної енергетики, що колись, адже раніше майстрині вкладали душу в кожен клаптик матерії, оздоблювали її так, що вона ставала неодмінним захисником людини, сімї, родини, а сам одяг та прикраси до нього мали своє символічне значення. Вікова символіка жіночого одягу виявлялася найперше у кольоровій гамі верхнього вбрання (жінки похилого віку носили одяг майже без прикрас, напільна плахта мала рівну кількість червоних і синіх ниток; чоловічий костюм вікові відмінності мав значно простіші: зменшувалась з роками яскравість тонів та контрастність поєднань, вікова символіка підкреслювалась окремими елементами костюма (поясом, шапкою) та його аксесуарами (люлькою, палицею), особливостями зачіски, вусами й бородою). Українці вірили, що кожна людина повинна пройти основні етапи свого суспільного життя, а одяг виступав як найвиразніший їх символ. У народних прислівях та приказках народ влучно відобразив таку соціальну диференціацію українців: «Хоч поганий, та в жупані», «Убрався в жупан і дума, що пан», «Не всякого пана пізнаєш без жупана», «Отакі наші вжитки: ні кожуха, ні свитки», «На свиті стільки лат, як на селі хат».Циклічність у природі й повязаний з нею господарський уклад життя народу найбільшою мірою регулювали працю і дозвілля, спричинили певні обряди та ритуали, що зберегли нашарування різних епох, аграрні та язичницькі культи, поєднання раціонального й містичного, їхній характер визначався передусім релігійним світоглядом українців. Як писав М.Костомаров, закорінений синкретизм віри спричинився до того, що і в XVI ст. народ визначав своє буденне життя за язичницькими святами. Фрагментарні відомості про коляду як обряд свідчать про те, що вона виходила за межі родинного кола, охоплювала певні гурти селян, а через них - усю громаду. На Україні в усі часи головним обрядом Масниці були «колодки». Свято Колодія, триває протягом тижня: у понеділок «колодка народжувалась», у вівторок - «охрещувалась», у середу - «похрестини», у четвер - «помирала», у пятницю «колодку хоронили», у суботу - «оплакування колодки», а у неділю відбувалось завершення життєвої долі «колодки» - молоді жінки «волочили колодку», вони привязували колодку (загорнуте у полотно полінце) до ноги неодруженим парубкам та дівчатам, які не одружилися минулого року.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. КЛАСИФІКАЦІЯ СИМВОЛІВ

РОЗДІЛ 2. НАРОДНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ

2.1 Поселення та житла українців

2.2 Народний одяг

2.3 Громадський побут і звичаєвість та його символіка

2.4 Символіка галузей господарства, народних промислів

2.5 Народна ботаніка, зоологія, медицина, астрономія

2.6 Народна міфологія, демонологія

2.7 Символіка язичництва, християнства

2.8 Символіка атмосферних явищ

2.9 Символіка чисел, геометричних фігур

2.10 Усна народна творчість

2.11 Символізм кольорів

2.12 Народна їжа

2.13 Частини людського тіла

2.14 Символіка запорозького козацтва

2.15 Символіка слова, мови, мовлення, алфавітів

2.16 Твори художньої літератури

2.17 Кінесика

РОЗДІЛ 3. ВЛАСНЕ ДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА СИМВОЛІКА

3.1 Герб

3.2 Прапор

3.3 Гімн

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ