Українська національна державність доби визвольних змагань (1917–1921 рр.): історіографія - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наукУкраїнська національна державність доби визвольних змагань (1917 - 1921 рр.): історіографія. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. На широкому історіографічному і фактичному матеріалі досліджено провідні тенденції в нагромадженні знань з історії національного державотворення революційної доби. Виявлено, систематизовано і охарактеризовано основні групи історіографічних джерел з історії українських національно-визвольних змагань (1917-1921 рр.) за період 1917-2003 рр.В умовах становлення та розвитку незалежної Української держави не вщухає інтерес до нашої національної історії, до уроків та досвіду минулого, що в свою чергу спричинює зростання вимог до історіографічних досліджень та їх ролі і значення в подальшому розвитку історичної науки. Процес розбудови незалежної Української держави потребує узагальнення всього накопиченого українським народом досвіду, адже колізії сучасного державотворення в Україні багато в чому схожі з проблемами, які постали перед творцями української державності в період визвольних змагань 1917-1921 рр. Актуальність теми дослідження полягає також у тому, що особливості поточного моменту, нестабільність політичного й соціально-економічного розвитку дають змогу порівнювати сучасні тенденції в нашому державному житті з перипетіями державного будівництва 1917-1921 рр., коли у діалектичних суперечностях викристалізовувалася й стверджувалася ідея української державності. Тому драматизм, складність і суперечливість державотворчого процесу 1917-1921 рр. в Україні, слабка розвиненість політичних сил, їхній антагонізм, брак багатьом лідерам світоглядної зрілості і теоретичної озброєності та подібність із сучасним моментом у поступі українства актуалізує досліджувану проблему. Неупереджене, обєктивне історіографічне дослідження публікацій учасників революційних подій в Україні, західних дослідників, істориків діаспори, а також переосмислення елементів конструктивного досвіду радянської історіографії - все це становить інтелектуальний простір сучасної української історичної науки. Дисертаційне дослідження здійснено в рамках науково-дослідної теми “Історія формування і розвитку Української держави” (державний реєстраційний номер 01БФ 046 - 01), що включена до Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України”.Специфіка періоду полягає в тому, що історичні дослідження з проблеми розгорталися як в умовах радянської України, так і за її межами: на західноукраїнських землях і в діаспорі. У другому параграфі “Характеристика та класифікація джерельного комплексу дослідження”, використавши найновіші у вітчизняній науці класифікаційні схеми джерел з історії України і враховуючи специфіку дослідження проблеми, запропоновано схему класифікації джерел за 8 основними групами. Ряд конференцій відбувся під егідою Інституту історії НАН України, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, провідних вузів України, традиційними також стали регіональні конференції, що проводяться у Запоріжжі, Львові, Ужгороді, Одесі, Харкові, Чернівцях тощо. Удовика, в яких він пропонує ввести двомовність в Україні, змінити Державний Гімн та замінити саму назву “Україна”. Про актуальність її розробки свідчить і той факт, що до цього часу в Україні ще не прийнято Великий державний герб, мусується питання про зміну не лише Державного гімну, а й назви “Україна”, а тому ґрунтовні дослідження істориків з цієї проблеми матимуть не лише теоретичне, але й науково-практичне значення.Лише за роки незалежності України захищено понад 200 докторських та кандидатських дисертацій, в яких досліджуються ключові питання вітчизняної історії доби національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. Найбільша їх кількість стосується доби Центральної Ради. Ще однією особливістю дисертацій було те, що коли в перші роки незалежності дисертанти досліджували державотворчі, військові та культурно-освітні аспекти проблеми, то з середини 1990-х років дослідження пішли як в ширину, так і в глибину: вивчаються соціально-економічні, зовнішньоекономічні, релігійно-духовні перетворення і процеси, зявляються як дуже конкретні, вузькі, специфічні теми, так і узагальнені, що свідчить про здорові тенденції у вивченні проблеми. Третій період, що охоплює 1930-ті - першу половину 50-х років, характеризується відходом радянських авторів від історичної правди у дослідженні національно-визвольних змагань 1917-1921 рр., пануванням догматизму, перекрученням і замовчуванням фактів. Досліджено повноту і достовірність відображення в історіографії основних подій та явищ, особливостей українського державотворення 1917-1921 рр.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ