Характерні особливості загальнослов’янської культури, історичний огляд та передумови їх формування, відображення в танцювально-музичній сфері. Специфіка танцювальної музики слов’янських народів на прикладі української коломийки, її структура та значення.
Вступ танцювальний музика коломийка слов’янський Характерні особливості загальнослов’янської культури почали формуватися в далекому минулому це стосується пісень, танців, одягу і навіть зачісок. Специфіка життя давніх східнослов’янських племен - древлян, дреговичів, в’ятичів, сіверян, волинян, білих хорватів, бужан та інших - слугували за основу самобутнього, оригінального, хореографічного мистецтва українського народу. Важливе місце в українській танцювально-музичній культурі займає інструментальний фольклор. Музичний інструментарій України вельми багатий і різноманітний та включає широкий ряд духових, струнних та ударних інструментів. Значна частина українських народних музичних інструментів сягають часів Русі, інші інструменті (наприклад, скрипка) прийнялися на українському ґрунті пізніше, проте набули своїх виконавських традицій і особливостей. Коломийки і частушки (частівки) - це найпоширеніші види коротеньких пісень-приспівок до танців, на які багата українська народна пісенна творчість (козачки, гопачки, шумки, чабарашки, приспівки тощо). На фресках Софії Київської (11 століття) зображені музики, що грають на різних духових, ударних та струнних (подібних до арфи і лютні) інструментах, а також скоморохи, що танцюють.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
