Міфологічна проза як стійка мікросистема художнього фольклорного мислення. Поетична специфіка українського фольклору в контексті еволюції епічних традицій. Ідеологія первісного синкретизму та формування психологічно-естетичного національного коду.
При низкой оригинальности работы "Українська народна проза (легенда, казка). Еволюція епічних традицій", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Київський університет імені Тараса Шевченка Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наукОфіційні опоненти: - доктор філологічних наук, академік НАН України, Вервес Григорій Давидович, Інститут літератури ім. доктор філологічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділом фольклористики Пазяк Михайло Михайлович, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Захист відбудеться "14" жовтня 1998 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.15 при Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 252017, Київ-17, бульвар Тараса Шевченка, 14. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (Київ, вул. У дисертації зясовується поетична специфіка української народної прози в контексті еволюції епічних традицій.Кожна із цих праць дає уявлення про жанрові поетичні особливості легенди і казки, ґенезу ряду міфологічних мотивів, звязок з історичною дійсністю. визначити головні типи персонажної системи міфологічної легенди, чарівної казки і казки про тварин, їх інтенсіональний контекст, смислову роль; Наукова новизна дисертації полягає в переосмисленні художньо-ідеологічної функції міфологічної прози як системи оповідального народного мистецтва, розкритті витоків ряду мотивів, образів, їх національних та міжетнічних особливостей, виявленні спільних і відмінних рис міфологічної легенди, чарівної казки та казок про тварин в контексті дослідження їх поетичних мікросистем - символіки часу, простору, чисел, кольористики, що у вітчизняній науці фактично здійснюється вперше. І легендам, і казкам притаманний міфологічний персонаж, котрий переважно перебуває у контрадикторній позиції до головного героя, хоч у казці чимало міфологічних образів є його помічниками. До найпоширеніших найдавніших тотемічних персонажів-праобразів належать хтонічні: вуж, змій, гадина (змія), рідше - черепаха в казках про тварин і в легенді (наприклад, казки "Наречений вуж" у записі П.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
