Українська народна іграшка як засіб виховання дітей дошкільного віку - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки України Київський міський педагогічний університет імені Б.Д. Грінченка Інститут дошкільної, початкової і мистецької освіти Кафедра теорії, методик і психології дошкільної освіти та родинного виховання Українська народна іграшка як засіб виховання дітей дошкільного віку КУРСОВА РОБОТА зі спеціальності 6.010100 „Дошкільне виховання” Виконав(ла) Шаталова Лариса Павлівна ІІІ курс 31 ДВ Науковий керівник Поротнікова Галина Сергіївна Допущено до захисту Робота захищена: Зав. кафедри__________________ „____” ____ (підпис) „____” ____________з оцінкою _______ КИЇВ 2008 Зміст Вступ 3 1. Теоретичні засади виховання дітей дошкільного віку засобом народної іграшки 6 1.1 Проблема використання народної іграшки як засобу виховання дітей в творах педагогів світової і вітчизняної науки 6 1.2 Значення української народної іграшки в різнобічному вихованні дітей 9 1.3 Історія виникнення і розвитку української народної іграшки 14 1.4 Види української народної іграшки, їх зміст 23 2. Методика використання української народної іграшки у виховній роботі з дітьми дошкільного віку 32 2.1 Народна іграшка як засіб морального виховання 32 2.2 Аналіз програмових вимог щодо ознайомлення дітей дошкільного віку з народною іграшкою 34 2.2.1 Перша група раннього віку (перший рік життя) 35 2.2.2 Друга група раннього віку (другий рік життя) 35 2.2.3 Перша молодша група (третій рік життя) 36 2.2.4 Друга молодша група (Четвертий рік життя) 36 2.2.5 Середня група (П’ятий рік життя) 37 2.2.6 Старша група (Шостий рік життя) 37 2.3 Досвід експериментальної роботи 42 Висновки 48 Список використаних джерел 50 Додаток 1 52 Додаток 2 54 Додаток 3 58 Вступ Антон Семенович Макаренко назвав іграшку матеріальною основою гри. В народі її ще називають цяцька, лялька, цяцянка, виграшка, забавка. Іграшки, котрі використовувалися як елемент гри, їх тематика і форми знаходилися в тісному взаємозвязку з матеріальним життям суспільства, з розвитком його духовної культури, а також відображали еволюцію поглядів на виховання. У вихованні дітей дошкільного віку існує багато проблем і, серед яких однією з найголовніших є така: як прищепити дитині, зберегти й посилити в ній відчуття причетності до родових, етнонаціональних ціннісних основ і водночас підготувати її до сприйняття та засвоєння найсучасніших інтелектуальних, технічних, технологічних і художніх здобутків людства?. Народні іграшки перевірені дитячою любовю до неї, дитячою грою. З давніх-давен діти робили собі іграшки самі - народ виховував майбутніх майстрів. Українська народна іграшка здавна привертає увагу дослідників чарівним світом її образів, сповнених поезії та казковості, що упродовж століть панували в уяві дітей, пробуджуючи фантазію і спонукаючи до творчості. Об’єкт дослідження: використання народної іграшки у виховному процесі дошкільного навчального закладу. Теоретичні засади виховання дітей дошкільного віку засобом народної іграшки 1.1 Проблема використання народної іграшки як засобу виховання дітей в творах педагогів світової і вітчизняної науки В Законі України про дошкільну освіту вказано, що одним із завдань дошкільної освіти є виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей Українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля; Як визначено в Коментарі до Базового компоненту дошкільної освіти в Україні, іграшка є засобом формування світосприймання. Дитина сприймає іграшку як образ предмета реального чи казкового світу, партнера, товариша. Використовує іграшку відповідно до призначення, змісту, класифікації Знає варіативні можливості використання різних іграшок. Одним із ефективних засобів формування творчої активності особистості учнів є різновид українського народного мистецтва - іграшка. Найбільш цінними для розуміння морфології, функціонування народної іграшки, її естетичної виразності є історико-мистецтвознавчі дослідження (М. Бартрам, А. Бакушинський, О. Бенуа, Б. Бутнік-Сіверський, Г. Блинов, В. Василенко, М. Грушевський, І. Дайн, Р. Захарчук-Чугай, Г. Локуцієвська, І. Макарова, О. Найден, М. Некрасова, Т. Перевезенцева, О. Сокович, Д. Фіголь, С. Ханемен, М. Церетеллі та ін.), в яких виявлено генезис та основні етапи розвитку народної іграшки. С.Ф. Русова вважає, що навчання дітей з самого початку повинно бути збудовано на тому рідному грунті, на якому зростає дитина, щоб воно було міцно зв’язано з тими вражіннями, що їх заклала в душу дитини рідна сім’я, рідна хата. Діти робили іграшки із глини, дерева, овочів. Новий напрям тематичної пластики, відмінний від народних іграшок, започаткували майстри Михайло Кикоть, Василь Стрипко, художники-керамісти Василь Аронець, Григорій Колос, Василь Озерний та ін. Нині народну іграшку виробляють лише окремі поодинокі майстри.