Українська народна апокрифічна легенда: проблема розвитку і побутування - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаРобота виконана на кафедрі фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: Дунаєвська Лідія Францівна, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри фольклористики Офіційні опоненти: Бойко Володимир Григорович, доктор філологічних наук, професор, не працює Захист відбудеться “18” червня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.15 із захисту докторських дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14 З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М.О.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, Київ, вул.У контексті відродження української національної духовності і культури постає проблема дослідження генези та еволюції тих жанрів усної народної творчості, які сьогодні функціонують і продовжують розвиватися. Інтерес сучасних учених - фольклористів, літературознавців, філософів, істориків - до фольклорних творів, породжених агіографічною та апокрифічною літературою, яка певним чином впливала на українську культуру, не випадковий. До проблеми, поставленої у запропонованому дослідженні, спонукало, насамперед, відродження духовних цінностей в незалежній Україні, повернення до традиційних християнських свят, відновлення апокрифічних оповідальних традицій. Франко зауважував свого часу: “Україна-Русь із давен-давна була дуже важливим етапом, коли переходили впливи полудневі на північ, західні на схід і східні - на захід. Ці легенди, з одного боку, успадкували християнські релігійні образи (Ісуса, Божої Матері, апостолів, святих) та мотиви (створення світу, гріхопадіння, братовбивства, тощо), а з іншого - контамінувалися з українською народною казковою та гумористично-анекдотичною традицією, тому певним із них притаманна як ідеалізація образів, так і гротескні гумористичні елементи (праці В.Ґрунтовне вивчення апокрифічних легенд, джерел їх сюжетів та образів у Європі, в Україні зокрема, почалося з 50-х років ХІХ століття, коли вчені вперше звернулися до книжних витоків духовних віршів, пісень, легенд як жанрів фольклору. Драгоманова, існувало три теорії подібності мотивів у легендах, казках і піснях: 1) теорія коінциденції (теорія самозародження); 2) “міфологічно - арійська” теорія; 3) теорія запозичення сюжетів одним народом від іншого. Проппа, який, однак, крім тематичного принципу враховував джерела походження легенд: 1) книжні легенди (в їх основі сюжети з Біблії та апокрифічної літератури); 2) легенди казкового походження, які виникли шляхом переробки і переосмислення казок; 3) космогонічні чи легенди про створення світу, які відірвані і від Біблійної, і від міфологічної традиції, є самостійними фольклорними творами, продуктом народної фантазії; 4) легенди про мандрівне божество (мандрівки й діяння Христа); 5) легенди про святих, де діє не Христос, а його апостоли і святі. Ним виділено такі тематичні групи легенд: 1) космогонія, 2) перші люди, 3) старозавітні легенди, 4) Христологія, 5) апостоли й святці, 6) легенди, привязані до України, 7) святкування, 8) легенди про кінець світу, 9) моралістичні теми. На наш погляд, зібрані та опубліковані матеріали можна поділити 1) за тематикою: легенди про створення світу, легенди про створення чортів та ангелів, легенди про створення перших людей та гріхопадіння, легенди про Христові та апостольські мандрівки по землі; 2) за різновидами всередині жанру: легенди-казки, легенди-притчі, легенди-анекдоти.Українська народна апокрифічна проза, зокрема, легенда, зароджується в період інтенсивного впровадження християнства, асимілюючись із місцевими народними оповідальними традиціями. Саме тому в українському фольклорі спостерігається певний дуалізм - поєднання язичницького та біблійно-міфологічного: нові святі хоч і заступили старих, але мають у своїй основі дохристиянську сутність, що відображено у полісемантизмі образів апокрифічних легенд. Апокрифічна легенда на національному ґрунті зробила “подвійний виток” - від народної східної культури прийшла в народну культуру різних етносів. Художня специфіка апокрифічних народних легенд зумовлена багатьма чинниками: вони утворилися на основі книжної традиції (Біблії, апокрифів, житій), запозичені через посередництво Болгарії з візантійських джерел. Зображення світотворення в легендах походить від біблійного сюжету про створення світу Богом за шість днів, що зумовило функціонування в українській оповідальній традиції найпопулярніших фольклорних сюжетів: 1) створення світу, 2) створення першої людини, 3) спокуса (поява змія-Сатани), 4) гріхопадіння та вигнання перших людей з раю.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ