Державотворча роль мови, її функції, стилі, типи і форми, мовна норма. Культура мови, етика ділового спілкування. Особливості правопису в українській мові та лексика у професійному спілкуванні. Види ділової документації та вимоги до її оформлення.
Міністерство освіти і науки України Виконала:студентка групи БОЗ/1 Шпаненко Катерина АнріївнаПеред вищими навчальними закладами І-ІІ рівнів акредитації поставлено завдання підготувати висококваліфікованих, грамотних, з належним інтелектуальним потенціалом спеціалістів. До майбутніх фахівців ставляться високі вимоги, які полягають не лише в досконалих знаннях фаху, а й у високому рівні володіння українською мовою, вільному користуванні нею у всіх сферах і особливо у професійній та офіційно-діловій. Програму дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» складено відповідно до Державних стандартів гуманітарної освіти в Україні. Мета курсу - сформувати національно-мовну особистість, ознайомити студентів з нормами сучасної української мови в професійному спілкуванні, з основними вимогами до складання та оформлення професійних документів, навчити їх професійного мовлення, збагатити словник термінологічною, фаховою лексикою; підвищити загальномовний рівень майбутніх фахівців, формувати практичні навички ділового усного і писемного спілкування в колективі, розвивати комунікативні здібності.XX ст. зміна суспільного ладу, масової свідомості, формування нових держав і проголошення незалежності України, зумовили якісні зрушення в сучасній українській літературній мові.У сучасному світі налічується майже шість тисяч мов, Наша, українська, як і будь-яка інша, посідає своє унікальне місце. У мові нація залишає всю свою історію, свій всебічний багатовіковий досвід, здобутки культури, світоглядні ідеї, свою самобутність. Адже у процесі суспільної діяльності люди мають постійну потребу вступати в різні стосунки з іншими людьми, погоджувати з ними свої дії, ділитися власним досвідом і запозичати собі досвід інших, давати поради й розпорядження або одержувати їх Без мови не може існувати будь-яке виробництво, не може розвиватися наука, техніка, культура, мистецтво, преса, радіо і телебачення. Аж українська мова протягом багатьох віків не мала певного визначеного статусу. Мовою міського побуту в найширшому розумінні, а також спілкування в усіх сферах була російська мова Також керівники українського походження та більшість міських мешканців, які мігрувала з села, говорили, як відзначив у своєму виступі Б.Олійник «...російською мовою, але з таким зачепилівським акцентом, що корінному москвичу, аби він і втямив, треба ще раз перекладати на справжню російську.»Сталь літературної мови - різновид мови (її функціональна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Свіфт влучно зауважив, що стиль - це власне слова на власному місці. Ці складові конкретизують, оберігають, певною, мірою обмежують, унормовують кожний стиль і роблять його досить стійким різновидом літературної мови. Наприклад, слова акт, договір, наказ, протокол, угода є нормативними для офіційно-ділового стилю, хоча в інших стилях вони також можуть нести забарвлення офіційності, якщо їх використання буде стилістично виправдане. Цей найбільший і найпотужніший стиль української мови можна розглядати як узагальнення й поєднання всіх стилів, оскільки письменники органічно вплітають ті чи інші стилі до своїх творів для надання їм більшої переконливості та достовірності в зображенні подій.Текст є засобом відтворення звязного мовлення. Залежно від змісту й будови текст та його частини діляться на три смислові типи: розповідь, опис і роздум (міркування). РОЗПОВІДЬ - це повідомлення про якісь події, що розгортаються в часі. ОПИС - це висловлювання про певні ознаки, властивості предмета чи явища. В описі дається характеристика людей, предметів, явищ природи шляхом перелічення їх головних, суттєвих ознак.Літературна мова - це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Обидві форми однаково поширені в сучасному мовленні, їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має й свої особливості, що пояснюється специфікою функціонування літературної мови в кожній із форм. Писемна форма літературної мови функціонує у сфері державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності. Українська національна мова існує у двох формах: - у вищій формі. загальнонародної мови - сучасній українській літературній мові, - у нижчій формі загальнонародної мови - її територіальних діалектах.Норма літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації. Розрізняють різні типи норм: - орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень), - графічні (передавання звуків на письмі), - орфографічні (написання слів), - лексичні (слововживання) Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною зумовленістю, стабільністю.
План
Зміст
1.1 Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення
1.1.1 Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»
1.1.2 Нормативні документи про державний статус української мови
1.1.3 Мова як генетичний код нації, засіб пізнання, мислення, спілкування, як показник рівня культури людини
1.1.4 Стилі сучасної української літературної мови. Особливості лексики та синтаксичної організації офіційно-ділового стилю
1.1.5 Типи мовлення
1.2 Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії
1.2.1 Поняття літературної мови
1.2.2 Мовна норма, варіанти норм
1.2.3 Ознаки та аспекти культури мовлення
1.2.4 Мовленнєва культура - критерій професійної майстерності фахівця
1.2.5 Культура мовлення під час дискусії
1.3 Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовки)
1.3.1 Мова і професія
1.3.2 Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу. Управління мовленням та його структурування з допомогою тематичної організації, звязності та злитості
1.3.3 Набір відповідних тактичних та мовних засобів у межах конкретного виду усного вербального спілкування
1.4 Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики
1.4.1 Мова і думка
1.4.2 Види, форми, прийоми розумової діяльності
1.4.3 Закони риторики
2. Етика ділового спілкування
2.1 Поняття етики ділового спілкування, її предмет і завдання
2.2.1 Поняття спілкування
2.2.2 Сутність і зміст етики ділового спілкування
2.2.3 Етичні норми і нормативи
2.2.4 Професійна етика
2.2.5 Вчинок як першоелемент моральної діяльності
2.2 Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет
2.2.1 Форми та функції ділового спілкування
2.2.2 Барєри в спілкуванні, його рівні
2.2.3 Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори. Основні правила ділового спілкування. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні
2.3 Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону
2.3.1 Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця: моральність, повага до інших людей, раціональність, правила критики та самокритики
2.3.2 Культура телефонного діалогу
3. Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
3.1 Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни
3.1.1 Терміни і термінологія
3.1.2 Лексика за сферою вживання
3.1.3 Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної
3.2 Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно до напряму підготовки)
3.2.1 Правила вживання термінів
3.2.2 Терміни і професіоналізми
3.2.3 Творення професіоналізмів
3.2.4 Фразеологічні одиниці, кліше та використання їх у мовленні
3.2.5 Джерела походження фразеологізмів
3.2.6 Сфери вживання
3.3 Типи термінологічних словників (відповідно до фаху)
3.4 Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів
3.4.1 Багатозначні слова
3.4.2 Синонімічний вибір слова
3.4.3 Словники синонімів та паронімів: правила користування
3.4.4 Пароніми та омоніми у мові фаху
3.4.5 Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Абревіатури загальновживані та вузькоспеціальні у тексті (граматичні форми)
4. Нормативність та правильність фахового мовлення
4.1 Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови (робота з орфографічним та орфоепічним словниками)
4.1.1 Орфоепічні норми
4.1.2 Правопис прізвищ, імен та по батькові в українській мові
4.1.3 Правопис складних іменників
4.2 Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти мов 4.2.1 Іменники на позначення професій, посад, звань
4.2.2 Відмінювання прізвищ, імен, по батькові
4.2.3 Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку
4.2.4 Рід невідмінюваних іменників
4.2.5 Особливості використання займенників у діловому мовленні
4.2.6 Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій
4.2.7 Числівники в діловому мовленні: написання цифрових даних у професійних текстах
4.2.8 Безособові конструкції з дієслівними формами на -но, -то 4.2.9 Прийменники у професійному мовленні
4.3 Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкування
4.3.1 Синтаксичні структури у професійному мовленні
4.3.2 Розповідна форма викладу матеріалу
4.3.3 Прямий порядок слів
4.3.4 Місце в реченні вставних слів та словосполучень
4.3.5 Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні
4.3.6 Просте і складне речення
5. Складання професійних документів
5.1 Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів
5.1.1 Документ - основний вид ділового мовлення
5.1.2 Вимоги до складання та оформлення різних видів документів
5.1.3 Основні реквізити. Види документів та їх класифікація
5.1.4 Стандартні і нестандартні документи
5.1.5 Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту
5.2 Укладання документів щодо особового складу
5.2.1 Реквізити документів та вимоги до їх написання
5.2.2 Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, накази щодо особового складу, резюме, заява
5.3 Текстове оформлення довідково-інформаційних документів
5.3.1 Види службових листів
5.3.2 Ділове листування
5.3.3 Вимоги до офіційного листування
5.3.4 Етикет ділового листування
5.3.5 Кореспонденція за характером інформації
5.4 Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
