Українська мова професійного спрямування - Учебное пособие

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИОсновні завдання курсу полягають у тому, щоб глибше ознайомити студентів зі стильовими різновидами української мови, навчити користуватися ними у практичній мовленнєвій сфері - у процесі виготовлення різних документів; виробити у студентів концептуальне розуміння основних теоретичних засад культури професійного писемного мовлення; правильно й адекватно сформувати у них логіко-поняттєві моделі спеціальної термінології згідно з обраним фахом; сформувати стійкі практичні навички грамотного спілкування у сфері професійної комунікації; навчити правильно застосовувати отримані теоретичні знання до практики укладання службової документації. Курс "Українська мова професійного спрямування" має теоретичну й практичну мету і зорієнтований на ознайомлення майбутніх спеціалістів із класифікацією та систематизацією документів, правилами оформлення тексту документів, удосконаленню культури писемного мовлення, мовностилістичного редагування, виробленню навичок та умінь нормативного професійного спілкування. На відміну від нормативного курсу української мови, "Українська мова професійного спрямування" зосереджується на питаннях закономірностей добору й доцільного використання мовних одиниць у конкретній сфері професійно-ділового спілкування. У результаті опанування навчального курсу "Українська мова професійного спрямування" студенти повинні знати: головні особливості й різновиди офіційно-ділового стилю мовлення; основні аспекти діловодства, класифікацію документів, правила оформлення текстів документів із фахової діяльності, найголовніші правила з граматики та пунктуації, особливості ділової мови на всіх її рівнях. У Статті 10 Конституції України зазначено: "Державною мовою в Україні є українська мова.Кожний стиль має: сферу поширення, призначення, систему мовних засобів, стилістичні норми, підстилі, жанри реалізації; володіє певним ступенем поширення у мові, сферою використання мовцями. В українській мові найпоширенішою класифікацією є та, згідно з якою виділяють пять стилів: офіційно-діловий (функція повідомлення), науковий (функція повідомлення), публіцистичний і художній (функція впливу), розмовний (розмовно-побутовий, стиль побутового мовлення) (функція спілкування). Останнім часом почали виділяти, як цілком самостійні, ще два стилі - епістолярний та конфесійний. Наприклад, точність як риса властива всім стилям, окрім розмовного, але в різних стилях вживається по-різному: у науковому - сувора, в офіційно-діловому - жорстка, у стилі художньої літератури - розмита. Проте, узагальнюючи, можна визначити особливі риси кожного стилю.Офіційно-діловий стиль - це стиль, який задовольняє потреби суспільства в документальному оформленні різних актів державного, суспільного, політичного, економічного життя, ділових стосунків між державами, організаціями, а також між членами суспільства в офіційній сфері їх спілкування. Офіційно-діловий стиль досить чутливий до соціально-історичних факторів, піддається серйозним змінам під впливом соціально-історичних перетворень у суспільстві і в той же час виділяється серед інших функціональних різновидів мови своєю стабільністю, традиційністю і стандартністю. Суворі вимоги до лексики офіційно-ділового стилю призводять до: а) відсутності діалектизмів, жаргонізмів, просторічної лексики; б) мінімального використання вигуків, часток, емоційно-забарвленої лексики; в) використання стійких словосполучень нефразеологічного характеру, наприклад: касаційна скарга, акт громадянського стану; г)синонімія зводиться до мінімуму й не викликає двозначності сприймання. Синтаксис ділового стилю характеризується використанням: а) прямого порядку слів в реченні як переважаючого принципу його конструювання; б) стійких словосполучень, що використовуються для звязку частин складного речення (таким чином, що; з тією умовою, що; на випадок, якщо); в) складних речень, що відображають логічне підпорядкування одних фактів іншим; г) простих поширених речень (кілька підметів при одному присудкові, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів речення тощо). Офіційно-діловий стиль має такі функціональні підстилі: ? Законодавчий - використовується у законодавчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, між державою і приватними та службовими особами.Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови обслуговує сферу ділових стосунків та відносин на офіційному рівні. Це стало причиною виникнення різних значень поняття "документ", оскільки його тлумачення залежить від того, у якій галузі науки чи сфері діяльності й для чого він використовується.Практичне діловодство користується такими ознаками групування документів у справи: 1. Однак, не завжди доцільно виділяти документи за цією ознакою, оскільки є документи з однаковою назвою, але різні за змістом.

Зміст

Вступ

1. Документ - основна одиниця офіційно-ділового стилю

1.1 Стилі сучасної української літературної мови

1.2 Офіційно-діловий стиль

1.3 Поняття про документ

1.4 Критерії класифікації документів

1.5 Реквізит - елемент документа. Правила оформлення реквізитів

1.6 Стандартизація ділового тексту

1.7 Особливості оформлення тексту документів

2. Лексичні засоби професійного мовлення

2.1 Вживання книжних та урочистих слів у документах

2.2 Вживання слів іншомовного походження в ділових паперах

2.3 Правопис слів іншомовного походження

2.4 Терміни та їх місце у професійному мовленні

2.5 Професійна лексика (професіоналізми) в документах

2.6 Застарілі слова в документах

2.7 Неологізми у професійному мовленні

2.8 Синоніми у професійному мовленні

2.9 Пароніми у професійному мовленні

2.10 Омоніми та багатозначні слова у професійному мовленні

2.11 Мовні кліше у документах

2.12 Тавтологія. Плеоназм. Зайві слова

3. Морфологічні засоби професійного мовлення

3.1 Іменник як частина мови

3.2 Категорія роду іменників у сучасній українській мові

3.3 Категорія роду іменників у ділових паперах

3.4 Категорія числа іменників

3.5 Правопис закінчень іменників чоловічого роду другої відміни у родовому відмінку однини

3.6 Правопис закінчень іменників другої відміни у давальному відмінку однини

3.7 Особливості відмінювання складних іменників

3.8 Абревіатури і графічні скорочення у документах

3.9 Складні випадки вживання великої літери

3.10 Основні правила відтворення українських прізвищ російською мовою

3.11 Відмінювання прізвищ у документах

3.12 Творення та правопис імен по батькові

3.13 Географічні назви у ділових паперах

3.14 Прикметник як частина мови

3.15 Ступені порівняння прикметників

3.16 Особливості використання прикметників у ділових паперах

3.17 Правопис складних прикметників

3.18 Числівник як частина мови

3.19 Дієслово як частина мови

3.20 Творення і вживання дієприслівників

3.21 Прислівник як частина мови

3.22 Прийменник як частина мови

3.23 Сполучник як частина мови

3.24 Правопис часток

4. Синтаксичні засоби професійного мовлення

4.1 Узгодження підмета з присудком

4.2 Особливості узгодження географічних назв з означуваними словами у офіційно-діловому мовленні

4.3 Складні випадки керування у ділових паперах

5. Усне професійне мовлення

5.1 Публічний виступ і культура мови

5.2 Особливості спілкування за кордоном

5.3 Орієнтовні питання для самоперевірки теоретичного матеріалу

6. Зразки оформлення документів

Орієнтовні питання для самоперевірки

Література до теоретичного курсу

Орієнтовні завдання для індивідуальної роботи

Плани практичних занять та завдань з курсу "Українська мова професійного спрямування"

Перелік орієнтовних питань для підсумкового контролю

Література до практичних занять