Місце української мови серед інших мов світу. Основні стилі сучасної української літературної мови. Види і жанри усного професійного мовлення. Український мовленнєвий етикет. Термін у системі професійного мовлення. Абревіатури в діловому мовленні.
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладівЗ наданням українській мові статусу державної реально виникла потреба державних службовців, фахівців різних галузей господарства досконало володіти державною мовою для ефективного виконання посадових обовязків. З метою забезпечити належний рівень володіння навичками ділового мовлення Міністерство освіти і науки України впровадило для студентів вищих навчальних закладів різного рівня акредитації курс української мови з професійним спрямуванням. Посібник містить виклад основних теоретичних положень про суть та функції мови, загальних питань походження та історії розвитку української літературної мови, висвітлює тенденції розвитку української мови на сучасному етапі. Посібник сприятиме активізації та поглибленню знань граматики, лексики, фразеології та синтаксису сучасної ділової мови, а також розвиткові та удосконаленню вмінь і навичок роботи з текстами наукового та офіційно-ділового стилю в межах сфери професійного спрямування.Мова - це єдина, цілісна, складна система знаків: фонем (звуків), морфем (частин слова), слів, речень, яка служить для називання предметів, явищ обєктивної дійсності та понять, є засобом спілкування, обміну думками і формування думок. Вона - одна з головних ланок ланцюга "суспільна свідомість - праця - мова", що робить людину власне людиною. Щоб осягнути роль мови в суспільстві, варто розглянути її функції, важливі для суспільства взагалі і для кожного окремого носія мови. Спілкування дає життя самій мові, адже мова, якою ніхто не спілкується, стає мертвою. Порівняймо: українське слово лікарня повязане зі словами лікувати, ліки, тоді як російське больница асоціюється зі словами болеть, боль; українське шанувальник має звязок зі словами шанувати, пошана, а російське поклонник - зі словами поклоняться, поклонение.У системі сучасних мов світу (за різними джерелами, їх нараховують від 2,5 до 5 тисяч) українська мова займає своє визначене місце і має довгу та складну історію. Цей процес закінчився в VI ст., і можна вже говорити про консолідацію трьох етномовних груп - західнословянської(польська, чеська, словацька, верхньолужицька і нижньолужицька мови), південнословянської ["(болгарська, македонська, сербська, хорватська, словенська мови), східнословянської (українська, російська, білоруська мови); Серед словянських мов українська мова на лексичному рівні має найбільше розбіжностей з російською (38 %), менше відмінностей виявляється порівняно з польською (ЗО %) і найменше - з білоруською мовою. Срезневський: „Сила людей переконана, що ця мова є однією з найбагатших мов слов "янських, що вона навряд чи поступиться богемській щодо рясноти слів і висловів, польській щодо барвистості, сербській щодо приємності, що це мова, яка навіть у вигляді необробленому може стати нарівні з мовами обробленими; щодо гнучкості й багатства синтаксичного - це мова поетична, музикальна, мальовнича ". Історія розвитку української мови - це довготривалий, складний процес, який віддзеркалює історію її народу-носія, є неодмінною умовою розуміння глибинних змін, що відбуваються в мові, можливістю усвідомити цінність та самобутність мови, є „інструментом реанімації національної свідомості".Соціально-професійна диференціація суспільства, а отже, і його мови залежить від розвитку продуктивних сил. Історично в Україні існувало два типи літературної мови: словя-норуська як результат взаємодії старословянської (церковнословянської) і давньоруської книжної мови та староукраїнська, що розвинулася на основі книжної давньоруської мови і живого українського народного мовлення. Ця мова була державною не лише в Україні, а й Литві та Молдовському князівстві. Коли в українців зявився Шевченко, питання про те, бути чи не бути українській мові, українській культурі, перестало існувати. На думку дослідників, „українська мова в Галичині першої половини XIX ст. була своєрідною діагностичною ознакою існування українців в умовах Габсбурзь-кої монархії, в імя поступу яких мову унормували і розвивали"25.Для розвиненої мови, на думку мовознавців, основним принципом встановлення літературного стандарту є підхід, за яким „реалізації мовлення", що не визначаються нормою (мовою) - випадкові або під впливом білінгвізму та ін. Наприклад, лексичні варіанти балакати, мовити слова говорити чи граматичні варіанти робить, просить, які у формі інфінітива закінчуються на-ть, дієслів робити, просити вживають у розмовному чи художньому стилях, а інші відповідно в усіх стилях мови. Наприклад, у реченні: Грип - це інфекційне захворювання ніхто не сплутає слово грип зі словом гриб. В іншому разі ми ризикуємо бути смішними, коли, вживаючи, наприклад, слово міг (чоловічий рід минулий час від дієслова могти), вимовляємо кінцевий глухий звук [х], а не дзвінкий [г], пор.: Він справді міг, я не заперечую.
План
Зміст
ПЕРЕДМОВА
ВСТУП
§ 1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови
§ 2. Місце української мови серед інших мов світу. З історії становлення та розвитку української мови
§ 3. Українська національна та літературна мова. Тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі
§ 4. Основні ознаки літературної мови
Розділ 1. УКРАЇНСЬКА МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ В АСПЕКТІ ТЕОРІЇ СТИЛІВ ТА КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ
§ 1. Стилі сучасної української літературної мови
§ 2. Культура мови і культура мовлення. Комунікативні ознаки культури мовлення
§ 3. Словники як джерело інформації. Роль словників у підвищенні мовної культури
Розділ 2. КУЛЬТУРА УСНОГО ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ
§ 1. Основні норми усного професійного мовлення
§ 2. Види і жанри усного професійного мовлення
§ 3. Український мовленнєвий етикет
Розділ 3. ЛЕКСИЧНІ НОРМИ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ
§ 1. Загальна характеристика лексики сучасної української літературної мови
§ 2. Термін у системі професійного мовлення
§ 3. Синоніми
§ 4. Омоніми
§ 5. Пароніми в діловому мовленні
§ 6. Абревіатури в діловому мовленні. Правила скорочування слів
Розділ 4. МОРФОЛОГІЧНІ НОРМИ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ
