Українська модерна новела кінця ХІХ - початку ХХ століть: розвиток і модифікації в їх обумовленості метафоризацією як провідною рисою художнього мислення доби - Автореферат

Одеський національний університет імені І. І. Українська модерна новела кінця ХІХ - початку ХХ століть: розвиток і модифікації в їх обумовленості метафоризацією як провідною рисою художнього мислення добиРоботу виконано в Одеському національному університеті ім. Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Пащенко Микола Васильович, Одеський національний університет ім. кандидат філологічних наук, доцент Колісниченко Анатолій Іларіонович, Одеський національний університет ім. Мечникова, доцент кафедри української літератури. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Одеського національного університету ім.Започатковане у статтях І.Франка (автор першим вказав на риси жанрового і стильового новаторства письменників “нової генерації”), розвинуте на поч.ХХ ст. в монографії С.Єфремова (в ході аналізу набутків українського письменства від найдавніших часів до поч.ХХ ст. поокремо оцінено творчість М.Коцюбинського, Л.Яновської, Г.Григоренка, М.Левицького, В.Леонтовича, О.Кобилянської, М.Яцкова, В.Стефаника, А. В центрі уваги дослідників виявилися питання оновлення новели к.ХІХ - поч.ХХ ст.: поглиблення психологізації малої прози означеного періоду; зміна деяких жанрових особливостей малих епічних форм; диференціація в межах новелістичного жанру; використання літературою засобів образотворення з інших видів мистецтв. Окрім того, праці В.Фащенка збагатили теорію новели розробкою питань мікро-і макроструктури новелістичної композиції, в свою чергу І.Денисюк зосередився на жанрово-структурних типах новели, виявленні стильових домінант творчості ряду новелістів. Таким чином, її використання дозволяє виявити структуротворчу функцію метафоризації як визначальної особливості модерної новели; дослідити вплив метафоричності на формування ознак індивідуальної системи жанротворення окремих новелістів; зясувати роль метафори в диференціації новели та оповідання, а також у створенні нових модифікацій у межах новелістичного жанру; доповнити існуючу класифікацію жанрово-структурних типів новели (новела акції та новела настрою) такими структурно означеними її різновидами, як новела-алегорія, новела-порівняння, новела-метафора тощо. Вивчення ролі метафоризації у творенні жанрових і стильових ознак української модерної новели к.ХІХ - поч.ХХ ст. спирається на праці А.Волкова, Б.Іванюка, М.Коцюбинської, Е.Соловей, М. Пащенка.В першому розділі “Новела і метафора: особливості структури та функціонування” зясовуються можливі шляхи реалізації метафоричного мислення в новелі. Виходячи з основних положень теорії новели та метафори, запропоновано розглядати метафору як структуротворчий принцип новели і використовувати метафоризацію як один із критеріїв і методів дослідження жанрових та стильових особливостей української новели к.ХІХ - поч.ХХ ст. Мотивуючи уподібнення, в результаті якого відбувається гротескове зниження образу внутрішнього світу головної героїні, привнесений предикат (образ “патлатої гуски”) визначає сатиричне спрямування самого образу героїні та відповідний пафос усього твору. Водночас пафос обох творів характеризується не сатиричним (новела “Гуси” О.Авдиковича та етюд “Лялечка” М.Коцюбинського), а оптимістичним спрямуванням, оскільки зміни у свідомості героїв проектуються на подальший спосіб їх життя. Зверненість М.Коцюбинського до сфери підсвідомості, а також функціональність привнесеного образу в якості паралельної реальності, здатної до естетичного перетворення обєктивної дійсності, зумовлюють вищий ступінь вияву психологізму у творі порівняно з новелою Є.Ярошинської.

Основний зміст роботи