Українська мистецька традиція в сучасній фестивальній культурі - Дипломная работа

План Вступ 1. Фестивальний рух, як ретрансляція соціокультурних ідей 1.1 Поняття «фестиваль» та «фестивальна культура» 1.2 Зародження фестивального руху та його основні вектори 1.3 Особливості та функції сучасного фестивалю 2. Українська мистецька традиція як складова національної культури 2.1 Мистецька традиція як засіб збереження й відтворення художнього досвіду 2.2 Новий зміст фольклорного арсеналу української мистецької традиції 2.3 Розвиток українського мистецтва та його вплив на менталітет українців 3. Специфіка репрезентації мистецької традиції України в сучасній фестивальній культурі 3.1 Сучасна фестивальна культура як форма репрезентації української мистецької традиції Висновки Список літератури Вступ Дана робота присвячена розробці теми «Українська мистецька традиція в сучасній фестивальній культурі» В культурному просторі сучасної України все більшого поширення набувають фестивалі - у найрізноманітніших формах і масштабах. Повсякденна практика показує, що цьому поняттю людина здатна надавати зовсім різного значення в залежності від індивідуальних інтересів, стилю життя та середовища спілкування. Однак зростання загальносоціального значення фестивального руху (що неминуче випливає з його поширення) породжує необхідність його наукового дослідження, визначення тенденцій розвитку та впровадження конструктивного підходу до організації. Складність дослідження обумовлена, по-перше, тематичною різноманітністю та кількістю фестивалів, по-друге, відсутністю їх загального документального обліку (оскільки не завжди фестивалі пов’язані з офіційними структурами), що залишає єдине постійне джерело - засоби масової інформації, по-третє - відносною новизною даного явища в сучасній Україні (період суттєвого зростання кількості фестивалів починається приблизно з здобуттям незалежності). Але актуальність його не викликає сумнівів, оскільки правильна організація фестивалів, в тому числі за державної підтримки, дає можливість використати їх значний потенціал для вирішення проблем міжкультурної комунікації, кризи духовних цінностей, естетичного виховання молоді, організації дозвілля тощо. Актуальність теми: однією з головних ознак сучасного культурного простору України є надзвичайне поширення фестивального руху, що з 1990-х років, охопив практично всі міста і села. Проведення фестивалів стає фактором залучення міста як повноцінного культурного суб’єкту до світового культурного простору, а сам фестиваль набуває значення обов’язкового атрибуту культурного центру. Досліджуючи фестиваль у контексті теорії свята, К. Проблеми пов’язані з розвитком фестивальної культури в Україні, вивчаються вітчизняними мистецтвознавцями та культурологами, про що свідчать результати досліджень, опубліковані у наукових і періодичних виданнях(О. Дьячкова, О. Зінькевич, А. Мізітова, І. Сікорська, Ю. Чекан, О. Чапалов, та інші). На просторі СНД тематика фестивалів висвітлюється у працях мистецтвознавців: А.Меньшиков, Г.Хрома, І.Сікорська, К.Давидовський. Методологічною базою даного дипломної роботи є праці по теорії мистецтва, культурології, філософії, естетики, психології мистецтва і проблемам синтезу мистецтв. Маючи на меті популяризацію тих або інших мистецьких проектів серед широкої аудиторії, фестивалі формують новий регламент культурного життя, нову модель споживання мистецтва та задоволення культурних потреб: якщо раніше публіка «існувала» в часовому вимірі від концерту до концерту, від гастролей до гастролей, від сезону до сезону, то тепер - від фестивалю до фестивалю. Фестивалі як форми існування музичного и фольклорного мистецтва утворили своєрідну альтернативу концертним сезонам, а також календар новітніх українських свят або, за визначенням О. Дьячкової, «фестивальне коло», і стали однією з головних ознак сучасного культурного простору України. Фестивальна традиція має давню історію, що пов’язана з раннім етапом традиційного суспільства, яка згодом унаслідок тривалої еволюції отримує форму культурно - мистецького явища найрізноманітніших видів і спрямувань. По-перше, (виходячи з його визначення) це смислова, тематична його складова (вид мистецтва, соціальна група, субкультура, продукт тощо), яка втілюється у презентаційній частині. Організатори є рушійною силою процесу, ставлячи певну мету проведення заходу: вона може складати цілу розгорнуту концепцію з наявністю соціально значущих перспектив (наприклад, розвиток екологічного мислення, реалізація творчого потенціалу людини), а може бути направлена на популяризацію певного напрямку, продукту або бренду чи просто на отримання прибутку. Останнім часом з’явилися навіть релігійні та наукові фестивалі (фестиваль Ісуса, фестиваль науки, фестиваль педагогічних ідей). За масштабом та географією виділяються регіональні, всеукраїнські, міжнародні фестивалі, що можуть відбуватися як в межах окремих населених пунктів, так і в багатьох одночасно або по черзі. На нашу думку, найбільш ґрунтовано ці проблеми розглянуто в дисертаційних роботах С. Протягом короткого часу від здобуття незалежності, в У