Українська логопедична термінологія: структура, семантика, функціонування - Автореферат

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Українська логопедична термінологія: структура, семантика, функціонуванняРоботу виконано на кафедрі сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Сидоренко Олеся Михайлівна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри сучасної української мови Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Кочан Ірина Миколаївна, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри українського прикладного мовознавства кандидат філологічних наук, доцент Мітрохина Леся Михайлівна Таврійський національний університет ім. Захист відбудеться 21 травня 2010 р. о __10__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.08 для захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Таврійському національному університеті ім.Оскільки науково-технічна термінологія - це шар лексики, що активно розвивається й взаємодіє з іншими шарами лексики, вивчення особливостей її формування, структури, семантики є важливим завданням сучасного мовознавства. Розвиток української логопедії - галузі наукових знань про порушення мовлення й про методи виявлення їх, запобігання їм та усунення шляхом спеціального навчання й виховання, - як і розвиток її термінології, супроводжувався значним впливом історично-соціальних чинників. Це зумовило для логопедів-практиків і науковців низку проблем, серед яких - питання перекладу термінів (недоразвитие - недорозвиток / недорозвинення), адаптації запозичень, їхнього правопису (дисорфографія / дизорфографія), синонімії (напр.: заїкання = заїкування = заїкуватість = затинання) тощо. Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 3 від 15 жовтня 2007 року); уточнена на засіданні Вченої ради Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 8 від 17 березня 2008 року) та уточнена на засіданні Вченої ради Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 10 від 26 травня 2008 року) і відповідає науковому напряму кафедри сучасної української мови та плановій науковій темі № 01БФ044-01 «Актуальні проблеми розвитку української філології», що розробляється мовними кафедрами Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Предмет дослідження становлять лексико-семантичні, структурні та функціонально-стилістичні особливості логопедичної термінології в синхронії та діахронії. український логопедичний термінологія кодифікаціяСтандартизацію термінології дослідники визначають як логіко-семантичне й мовне впорядкування, а саме: створення реєстру термінів (їх добір із джерельної бази); встановлення гіперо-гіпонімічних, синонімічних, антонімічних тощо звязків відповідно до дефініцій; стилістичне й лексико-граматичне нормування; створення словника галузевої термінології (С. Установлення гіперо-гіпонімічних відношень між термінами в українській логопедичній термінології - одне з важливих і складних завдань, оскільки, по-перше, в Україні ще немає фундаментальних фахових наукових досліджень, присвячених систематизації понять логопедії, по-друге, постійний розвиток логопедичних, педагогічних, психологічних, нейропсихологічних та ін. досліджень дає підстави для перегляду того чи іншого наукового положення про поняття та його назву (Розділ 3). У Розділі 2 «Особливості формування поняттєво-термінологічного апарату логопедії» простежено основні етапи розвитку логопедії та її терміносистеми, зокрема з урахуванням історично-соціальних та внутрішньонаукових аспектів. ЛТ корелює із термінами: а) загальнонауковими: формування; б) міждисциплінарними, напр., таких наук, як педагогіка (навчання, заняття) / корекційна педагогіка (корекція) / психологія (сприймання) / соціологія (соціальна робота) / загальна медицина (симптом) / анатомія (тверде / мяке піднебіння) / фізіологія (голосоутворення) / загальна патологія (обвиття пуповиною плода) / невропатологія (паралічі) / загальна біологія (філогенез) / психопатологія (затримка психічного розвитку) / психофізіологія людини (нейродинаміка) / хірургія (конхотомія) / фармацевтика (бади) / лінгвістика (звук, речення); в) вузькоспеціальними з таких наук, як: тифлопедагогіка (вербалізм) / сурдопедагогіка (поліфонатор) / олігофренопедагогіка (розумова відсталість // легка / помірна); г) професійною логопедичною лексикою (жаргоном) (логопат, наші діти); ґ) загальновживаною лексикою (вовча паща).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ