Дослідження вокалізму та консонантизму писемної мови, аналіз словозміни в текстах почаївських друків XVIII ст. Виявлення волинських діалектних рис та іншомовний вплив на українську літературну мову, основи лексичної, фонетичної та граматичної форми.
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукУ дисертації досліджено фонетичні та морфологічні особливості української літературної мови XVIII ст. на Волині. Як джерельну базу використано памятки, видані в друкарні Почаївського монастиря у василіянський період його історії, які досі мовознавці докладно не вивчали. У роботі схарактеризовано питомо українські риси вокалізму та консонантизму, засвідчені в памятках Почаївської друкарні, проаналізовано морфологічну структуру мови текстів, церковнословянські елементи української редакції. У результаті проведеного дослідження зясовано, що почаївські стародруки повною мірою засвідчують характерні особливості української мови, які відрізняють її від інших словянських мов.До найперших праць, у яких ідеться про стан і розвиток української літературної мови у XVIII ст., безперечно, належить книжка П.Г. Автор зробив багато важливих спостережень над мовою українського письменства цього періоду. Булаховського «Розвиток української літературної мови» - це стислий нарис історичного розвитку української літературної мови в основних її моментах, починаючи з літературної мови стародавньої Русі і до приєднання Західної України до СРСР. Плюща «Питання історичного розвитку української мови «, «Основні відомості з історії української літературної мови», «Нариси з історії української літературної мови», «Історія української літературної мови». Плюща історія української літературної мови XVIII ст. для свого часу дістала досить належне вивчення, однак, в публікаціях перебільшено вплив російської мови на розвиток української мови і занадто широко розповідається про позамовні чинники - культуру, політичне становище в Україні та сусідніх державах.У першому розділі «Почаїв як осередок українськомовного книгодрукування» розглянуто історію книговидавництва в Почаївському монастирі у другій половині XVIII ст., схарактеризовано памятки, які видав заклад українською мовою у цей період. Окрім звичних настанов про способи навчання парафіян, у передмові до священиків наголошено на необхідності проповідування зрозумілою, тобто народною, мовою: «каждаго хрістіанскаго Проповідника оурядъ єсть, и повинность... простою бес?дою... простихъ людей поучати». Легенди до кожної науки автори збірника подають здебільшого такою самою мовою, як у першоджерелах - церковнословянською. Мова перекладу все ще не була достатньо зрозумілою, тому текст його було удосконалено, а сама книжка 1794 р. вийшла під новим заголовком - «Науки парох?алнія». Варто зауважити, що в передмові до видання автор дає чітку мотивацію вибору мови викладу, закликає повчати людей мовою, максимально наближеною до їхніх місцевих говірок.Видавництво Почаївського монастиря у XVIII ст. було єдиним в Україні закладом, що друкував книги проповідницького та світського змісту українською мовою. Автори текстів досліджених книг намагалися надати їх мові живомовних рис, котрі були б зрозумілими для читачів і на Ліво-, і на Правобережжі (про це особливо наголошується у передмовах до видань). Здійснений аналіз почаївських стародруків засвідчив, що фонетична та морфологічна системи української літературної мови на Волині у XVIII ст. виступають загалом уже сформованими. Визначальними були, як правило, риси, вироблені в процесі історичного розвитку мови і вже закріплені в літературній мові попередніх періодів. У процесі аналізу мови видань Почаївського монастиря на різних мовних рівнях було виявлено окремі риси, характерні для сучасних південно-західних говорів української мови, зокрема для волинського діалекту.
План
2. Основний зміст роботи
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
