Українська літературна казка 70-90-х років ХХ ст.: сюжетно-образна структура, хронотоп - Автореферат

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукОфіційні опоненти:доктор філологічних наук, професор Кузьменко Володимир Іванович, Київський славістичний університет, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри теорії літератури та компаративістики доктор філологічних наук, доцент Мазоха Галина Степанівна, Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»; професор кафедри літератури та методики навчання; кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Кравченко Андрій Євгенович, Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, старший науковий співробітник відділу української літератури ХХ століття. Захист відбудеться „26” червня 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.01 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка (25006, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (25006, м.Ґрунтовні дослідження казки як фольклорного жанру успішно розвивалися вже на початку ХІХ ст. У ХХ ст., а надто останнім часом, набуває нового наукового осмислення проблема творчих взаємозвязків фольклору та літератури. Варто також згадати дисертаційну роботу Н.Тихолоз „Жанрові модифікації казки у творчості Івана Франка” (Львів, 2003) та створену на її основі монографію - „Казкотворчість Івана Франка (генологічні аспекти)” (Львів, 2005), монографію Г.Сабат „Казки Івана Франка: особливості поетики „Коли ще звірі говорили” (Дрогобич, 2006). Таким чином, незважаючи на численні наукові студії, присвячені проблемам казкотворчості митців-класиків, тема дисертації в українському літературознавстві ще не була предметом спеціальної праці, тому зумовлена назрілою потребою в науці дослідити специфіку жанру літературної казки в жанрово-стильовій системі української дитячої літератури, зокрема періоду 70 - 90-х років ХХ ст., зясувати сюжетно-образну структуру сучасної літературної казки, її хронотоп. Казка у творчості В.Бичка, Н.Забіли, М.Стельмаха, Б.Чалого, В.Нестайка, Е.Андієвської, Г.Тютюнника, В.Близнеця та багатьох інших вітчизняних письменників, як загалом і в українській літературі останньої третини ХХ ст., виступає не тільки як генологічна категорія (тобто самостійний жанр, як-от більшість казок зі збірок В.Нестайка „Пригоди близнят-козенят”, „Олексій, Веселик і Жар-Птиця” чи В.Чухліба „Олень на тому березі”, або ж домінантний чи рецесивний генологічний чинник у скомплікованих жанрових структурах - казках-повістях В.Близнеця, казках-поемах Б.Чалого, казках-мініатюрах В.Чухліба тощо), а й функціях паратексту (як компонент заголовкових і підзаголовкових структур) та факультативного елемента поетики, додаткового (отже, не жанротворного) образотворчого засобу.Іван Рудченко уклав казки про тварин у збірку «Народные южнорусские сказки», яка вийшла двома випусками в 1869 - 1870 та 1880 рр.; виступив із ініціативою перших наукових дослідів із теорії казки в Україні. На початку ХХ ст. посутній внесок у казкознавство в системному аспекті зробив російський вчений В.Пропп („Морфологія казки”). В.Проппу належить вивчення ґенези казки, її звязку з міфом; вчений, зіставивши архітектоніку казок, обґрунтував їх ізоморфізм, класифікував казки за функціями (діями і вчинками) дійових осіб та однотипністю складових частин, акцентував на історичному та структурному вивченні чарівної (героїчної) казки. Формування літературної казки в європейському художньому письменстві повязано з публікацією збірки італійського поета Д.Базіле (1575 - 1632) «Пентамерон», або «Казка про казки» (1634). Скажімо, «Казка про попа та наймита його Балду» О.Пушкіна була ні чим іншим, як ремінісценцією народнопоетичного твору, «Казка про рибалку та золоту рибку» - алюзією на один з творів братів Грімм, «Казка про золотого півника» - алюзією на відповідний текст В.Ірвінга. В українському художньому письменстві жанр авторської казки започаткувала Марко Вовчок («Девять братів та десята сестриця Галя», «Невільничка», «Ведмідь»), С.Руданський («Цар Соловей», «Вовк, Собака і Кіт»), І.Манжура («Трьомсин»), Панас Мирний («Казка про Правду і Кривду»), Ю.Федькович («Голодний чорт, або Дорога до пекла», «Бідний Михась»), Б.Грінченко («Дівчина Леся», «Скарб», «Крук, велика птиця» та ін.), Леся Українка («Метелик», «Лелія», «Біда навчить»), М.Коцюбинський («Хо») та ін.Мистецьке освоєння фольклорної спадщини, а саме казкового епосу українськими письменниками останньої третини ХХ ст. привносить у літературу, мабуть, чи не найголовнішу її ідею - ідею гуманізму, непереможності правди й добра. Літературні казки М.Стельмаха, В.Симоненка, В.Нестайка, Б.Чалого, В.Близнеця, В.Чухліба, М.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ