Українська література як навчальний предмет у спадщині В.О. Сухомлинського - Автореферат

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукРобота виконана в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор Побірченко Наталія Семенівна, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, проректор з наукової роботи Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, Пентилюк Марія Іванівна, Херсонський державний університет, професор кафедри українського мовознавства та основ журналістики кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Бондар Людмила Семенівна, Інститут педагогіки АПН України, провідний науковий співробітник лабораторії історії педагогікиЛітература - вид мистецтва і водночас шкільна дисципліна, покликана розвивати у школярів почуття прекрасного, навчати їх розуміти художній твір. Основними завданнями, які ставляться перед вивченням літератури в школі, є: 1) розвязання морально-етичних проблем, в основі яких лежать загальнолюдські цінності; Українська література відіграє велику роль і у вихованні людини як громадянина України з притаманними йому мораллю та інтересами, культурою праці й поведінки. Степанишин) стверджують, що уроки минулого допомагають глибше зрозуміти сучасну систему викладання української літератури, використовувати найбільш виправдані прийоми й методи навчання і при цьому ефективно здійснювати морально-етичне та естетичне виховання учнів засобами української літератури. Створення Української асоціації імені Василя Сухомлинського, щорічне проведення Всеукраїнських педагогічних читань "Василь Сухомлинський і сучасність”, які все більше пропагують і поширюють науково-практичний доробок ученого-гуманіста, засвідчують глибину, неординарність і дійовість педагогічних ідей Василя Олександровича.У 50-60-і роки ХХ століття становлення і зростання Василя Олександровича як педагога і вченого було таким швидким, що його праці, зокрема в цей період, не стали предметом змістовного аналізу. Хоча окремі праці педагога науковці радять словесникам, зокрема такі рекомендації знаходимо в підручнику "Методика преподавания литературы” за редакцією З. Сухомлинського показує, що урокам літератури Учитель надавав особливого значення, оскільки література - це предмет, покликаний вчити жити. Сухомлинського” - зясовано проблему вивчення читацьких інтересів школярів, систему роботи з книгою в Павлиській школі, форми роботи з позакласного читання, зіставлено класифікації письмових робіт з української літератури, визначено особливості написання творів у педагогічній практиці В. Багаторічною практикою вивчення читацьких інтересів було встановлено, що обєктивність висновків досягається, якщо береться до уваги: а) психолого-педагогічна характеристика учня, його особливості; б) спрямованість і коло його читання; в) середовище, що формує учня як читача.Сухомлинського відзначається високим рівнем духовності, демократизмом і гуманізмом, спрямована на освіту, творчий розвиток дитини, утвердження пріоритетів загальнолюдських цінностей у суспільстві, виховання всебічно розвиненої особистості, патріота України. Специфічними особливостями засвоєння знань із літератури як навчального предмета педагог вважав: а) урахування особливостей відображення життя в художніх творах; б) своєрідність сприймання мистецтва слова учнями; в) література - це предмет, що спонукає учнів до роздумів про життя. Сухомлинський надавав першочергового значення і вважав, що, аналізуючи твір, необхідно: а) постійно звертатися до тексту; б) дотримуватися загальнодидактичних і специфічних принципів аналізу; в) повсякчас звертати увагу до учнів, до їхніх почуттів, до сприймання ними твору; г) залучати життєвий досвід школяра для кращого розуміння художнього твору; д) враховувати звязок твору з сучасністю. Сухомлинського, визначено ставлення педагога до специфіки знань учнів із літератури. Найпоширенішими прийомами роботи з позакласного читання були такі: різноманітні види читання (читання вголос, повторне читання, читання з продовженням, виразно-художнє); художня розповідь; коментування ілюстрацій; літературні стінгазети; рукописний журнал; складання анотацій до творів.

Основний зміст дисертації