Українська література як навчальний предмет у спадщині В.О. Сухомлинського - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукЛітература - вид мистецтва і водночас шкільна дисципліна, покликана розвивати у школярів почуття прекрасного, навчати їх розуміти художній твір. Основними завданнями, які ставляться перед вивченням літератури в школі, є: 1) розвязання морально-етичних проблем, в основі яких лежать загальнолюдські цінності; 2) розкриття естетичної функції мистецтва слова; 3) зацікавлення учнів художнім твором як засобом пізнання світу і себе в ньому; 4) засвоєння необхідної суми знань з історії та теорії літератури. Українська література відіграє велику роль і у вихованні людини як громадянина України з притаманними йому мораллю та інтересами, культурою праці й поведінки. Степанишин) стверджують, що уроки минулого допомагають глибше зрозуміти сучасну систему викладання української літератури, використовувати найбільш виправдані прийоми й методи навчання і при цьому ефективно здійснювати морально-етичне та естетичне виховання учнів засобами української літератури. Створення Української асоціації імені Василя Сухомлинського, щорічне проведення Всеукраїнських педагогічних читань «Василь Сухомлинський і сучасність», які все більше пропагують і поширюють науково-практичний доробок ученого-гуманіста, засвідчують глибину, неординарність і дійовість педагогічних ідей Василя Олександровича.У 50-60-і роки ХХ століття становлення і зростання Василя Олександровича як педагога і вченого було таким швидким, що його праці, зокрема в цей період, не стали предметом змістовного аналізу. Хоча окремі праці педагога науковці радять словесникам, зокрема такі рекомендації знаходимо в підручнику «Методика преподавания литературы» за редакцією З. Сухомлинського показує, що урокам літератури Учитель надавав особливого значення, оскільки література - це предмет, покликаний вчити жити. Сухомлинський ставив такі вимоги: 1) у процесі аналізу необхідно відкривати учням естетичну цінність літературного твору, знайомити їх із теоретико-літературними поняттями, формувати уявлення про умовності мистецтва, але робити це обережно, не випереджаючи їхнього читацького досвіду; 2) він неповинен перетворюватися в безпристрасне дослідження, а має супроводжуватися почуттями вчителя й спрямовуватися до сердець учнів; 3) у процесі аналізу твору необхідно враховувати думки й почуття школярів, сприймання ними тексту, враховувати їхній життєвий досвід. Багаторічною практикою вивчення читацьких інтересів було встановлено, що обєктивність висновків досягається, якщо береться до уваги: а) психолого-педагогічна характеристика учня, його особливості; б) спрямованість і коло його читання; в) середовище, що формує учня як читача.Сухомлинського відзначається високим рівнем духовності, демократизмом і гуманізмом, спрямована на освіту, творчий розвиток дитини, утвердження пріоритетів загальнолюдських цінностей у суспільстві, виховання всебічно розвиненої особистості, патріота України. Специфічними особливостями засвоєння знань із літератури як навчального предмета педагог вважав: а) урахування особливостей відображення життя в художніх творах; б) своєрідність сприймання мистецтва слова учнями; в) література - це предмет, що спонукає учнів до роздумів про життя. Вивчати літературу не можна так, як інші шкільні дисципліни, оскільки література, на думку педагога, основний шкільний предмет із людинознавства. Сухомлинський надавав першочергового значення і вважав, що, аналізуючи твір, необхідно: а) постійно звертатися до тексту; б) дотримуватися загальнодидактичних і специфічних принципів аналізу; в) повсякчас звертати увагу до учнів, до їхніх почуттів, до сприймання ними твору; г) залучати життєвий досвід школяра для кращого розуміння художнього твору; д) враховувати звязок твору з сучасністю. Сухомлинського, визначено ставлення педагога до специфіки знань учнів із літератури.

Основний зміст дисертації