Українська греко-католицька церква Канади й України: характер зв’язків та реалії взаємодії - Статья

Анотація

католицький церква духовний канада

УГКЦ Канади й України: характер зв’язків та реалії взаємодії

Л. О. Рощина

У статті проаналізовано характер взаємодії української та канадської греко-католицьких церков з моменту виникнення останньої наприкінці ХІХ ст. - до сьогодні. Доведено, що між греко- католицькими церквами України та Канади були міцні стосунки, засновані на засадах духовної єдності, взаємодопомоги та культурного обміну.

Ключові слова: УГКЦ, структурна розбудова, взаємодопомога, духовна єдність



Українська греко-католицька церква (УГКЦ) упродовж ХХ ст. була осередком національного та культурного життя Західної України. В Канаді УГКЦ завдячує своєму виникненню переселенцям із цього регіону, перша хвиля еміграції з якого відбулася наприкінці ХІХ ст. Упродовж ХХ ст. між УГКЦ Канади та України налагодилися міцні зв’язки: релігійні, культурні, економічні. Якщо на початку ХХ ст. значну поміч в розбудові греко-католицької церкви в Канаді надавала Українська католицька церква, то в кінці ХХ ст., навпаки, саме канадська діаспора залучилась до процесів легалізації та відновлення діяльності українських греко-католиків, подальшому розвитку цієї конфесії в період незалежності України.

У зв’язку з процесами релігійного та духовного відродження українського суспільства, зростає науковий інтерес до проблеми розвитку УГКЦ в Канаді та в Україні, питань їх відносин і взаємодії. Окреслена тема є порівняно новою, а відтак, вона ще не знайшла ґрунтовного відображення в науковій літературі. Проте, у деяких дослідженнях релігієзнавчого, теологічного та соціологічного спрямувань ми зустрічаємо перші спроби аналізу питань, безпосередньо або тісно пов’язаних із означеною темою. Зокрема П. Божик у праці «Церква українців в Канаді: до історії українського церковного життя в Британській Канаді, за час від 1890-1927» характеризує розбудову греко-католицької церкви в Канаді, аналізує проблеми, що виникали з духовним душ- пастирством серед українських поселенців, розкриває характер впливу римо-католиків на емігрантів [1]. Праця С. Савчука та Ю. Мулика присвячена дослідженню історії УГКЦ в Канаді періоду відродження ідеї існування українських греко-православних церков у цій країні [2]. У дослідженні міститься чимало відомостей щодо персоналій першого десятиріччя становлення греко-католицької церкви в Канаді, зв’язків Галицької митрополії з канадськими українцями, хоча розвиток ГКЦ Канади 1920-80-х рр. авторами не аналізується. А. Фігус-Ралько в праці «Українська Канада» аналізує напрями гуманітарної допомоги канадських греко- католиків УГКЦ в 1990-х рр. [3]. Для вивчення зв’язків українських та канадських греко-католиків періоду незалежності України залучені праці церковних діячів, які висвітлювали окремі аспекти цього питання [4-6]. В цілому слід зазначити, що кількість праць з проблеми незначна та представлена в основному церковною періодикою, що зумовлює необхідність її подальшого студіювання. Метою цієї статті є аналіз взаємозв’язків та взаємодії УГКЦ України та Канади з кінця ХІХ - до початку ХХІ ст.

Як уже відзначалося, УГКЦ Канади виникла завдяки переселенцям із західноукраїнських земель, переважно селянам. Наприкінці ХІХ ст. ці терени входили до складу Австро-Угорської імперії. Більша частина земель в Галичині, Буковині та Закарпатті належала великим землевласникам, тоді як основа маса селянства страждала від мало- та безземелля. Ситуацію ускладнив ще й демографічний вибух, який охопив у другій половині ХІХ ст. всю Україну. З 1857 р. - до кінця ХІХ ст. населення західноукраїнських земель зросло з 3,9 - до 6,4 млн. мешканців, серед яких етнічних українців було 2,6 млн. [7, 29]. Головними причинами переселення були прагнення українського селянства позбутись «земельного голоду» та обтяжливих форм економічного визиску.

Переважно українці прямували на захід - до Нового Світу, де їм довелося зіткнутися з незвичними для них політичними, соціально-економічними та культурними явищами. Впродовж 1896-1914 рр. до Канади прибули близько 200 тис. українців [8, 65]. Загалом було три хвилі інтенсивної еміграції українців до Канади, зумовлені різними обставинами. При цьому більшість переселенців складали греко-католики. Через складні умови життя на нових місцях, церковна справа спочатку перебувала на другому плані, але згодом проблема власної церкви стала для переселенців доволі актуальною. Насамперед, крім суто обрядових проблем, відчувався брак священиків, необхідно було організувати церковні громади, побудувати храми й упорядкувати цвинтарі.

В кінці ХІХ ст., через брак власних священнослужителів, до релігійних практик почали залучати навіть протестантських священиків. Проте, досить скоро українці відчули відсутність у останніх рідної духовності [1, 185]. Місцеве римо-католицьке духовенство, що складалося переважно з франко-канадців, робило спроби підкорити новоприбулих своїй юрисдикції. Хоча українське населення на цю спробу відповіло відмовою.