Українська філософська антропологія як теоретико-методологічна основа професійної підготовки педагога - Автореферат

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук Робота виконана в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України у відділі змісту, філософії і прогнозування вищої освіти. Наукові консультанти: доктор педагогічних наук, професор Аносов Іван Павлович, Мелітопольський державний педагогічний університет, ректор; доктор філософських наук, професор Предборська Ірина Михайлівна, Інститут вищої освіти АПН України, головний науковий співробітник відділу змісту, філософії і прогнозування вищої освіти Захист відбудеться 20 грудня 2007 року об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.456.01 в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м.Актуальність та доцільність дослідження У пошуках істини та сутності речей освіта і наука сприймаються як процес і результат творення людиною свого образу в просторі культури. Саме тому вони останнім часом у виборі оптимальних і перспективних шляхів модернізації звертаються до традиційних і нових методологій пізнання не тільки освітньої дійсності, а й до розуміння тих світоглядних (методологічних) експлікацій, що розкривають природу та сутність головного субєкта освітніх перетворень - людини, яка навчається і яка навчає. Посилення уваги науковців до методології, зокрема філософської, у наш час є необхідним, логічним і навіть імперативним, оскільки розвязати значну кількість проблем у системах “людина-природа”, “людина-соціум”, “я - інший” може лише освічена людина на світоглядно-філософському рівні. Окреслене коло проблем можна цілком застосувати й до професійної підготовки педагога, яка має оптимальні можливості озброєння майбутнього вчителя методологією дослідження людини, її саморозвитку та підходами до визначення мети, змісту і технологій навчання і виховання. Методологія в системі педагогічної освіти, на нашу думку, може надати впевненості у виборі підходів, у стратегічній орієнтації й запобігти тому, щоб сцієнтизація освіти не перетворилася на технократизм, наукові розробки задля економічного і технологічного ефекту не стали антигуманними, а використання технологій, спираючись на етику відповідальності, уможливило б визнання генетичного пріоритету природи над людиною, екологічного імперативу й зумовило б продуктивну ноосферну діяльність тощо.Внаслідок проведеного аналізу методологію представлено такими рівнями: - світоглядний (на цьому рівні формуються аксіологія науки, основні еталони, ідеали і норми науковості, визначаються філософські основи наукового пошуку, формується спеціально-наукова картина світу, визначаються соціальні й когнітивні функції теорії освіти тощо; Проведений ретроспективний і змістовий аналіз методологічних підходів засвідчив необхідність використання в освіті компонентів і функцій філософської антропології як інтегральної дисципліни, що вивчає людину, як цілісний феномен, на всіх етапах її життя у взаємодії з природою, соціумом, культурою, і дав змогу зробити такі висновки: - філософська методологія містить не тільки суто методологічний інструментарій, а ще й світоглядну компоненту; Гоголя спрямувати теорію і практику освіти на системні, обєктивні, глибоко моральні знання про Homo educandus, на повноту знання щодо розуміння внутрішнього світу людини (зясування сутності людини як єдності та цілісності, основи людської індивідуальності, унікальності й неповторності, обґрунтування ментальності як основи українськості тощо). антропологічне твердження представників кордоцентризму про те, що головним науковим обєктом у процесі дослідження людини має постати духовність і моральність, які в єдності із біологічною сутністю створюють особистість, варто розглядати як антропологему метатеоретичного рівня, як певний архетип наукового мислення, тобто сукупність принципів, що зумовлюють на конкретно-історичному етапі розвитку науки способи теоретичної діяльності, певне бачення світу та його відображення в науці. У підрозділі розкрито екзистенційно-художній характер та етико-антропологічну спрямованість філософських пізнань І.Франка, якими є ідеї героя, особистості й народу, індивідуальності, вільної у громаді, але не вільної від громади, ідея поступу, який не слід розглядати як однолінійно спрямований, думка про діалектичне поєднання прагнень людини до освіти і науки, без яких вона не може досягти щастя, і намагань освітян і науковців зробити освіту корисною для людини, про міжінтегральний синтез наук, гуманізм, культуроприродовідповідністі навчання і виховання, народність й правдивість освіти.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ