Оцінка політичної діяльності більшовиків по відношенню до українських емігрантів. Аналіз боротьби уенерівського табору проти повної інкорпорації Радянської України до складу СРСР. Ставлення західноукраїнських діячів на чолі з Петрушевичем до влади Кремля.
Українська еміграція та політика більшовиків 1921-1923 рр.Радянська влада ж докладала максимум зусиль, щоб викликати розкол в українському еміграційному визвольному русі й продемонструвати світовій спільноті цілковиту підтримку українцями політики більшовиків. «Про Тимчасове Верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці» в Польщі почав діяти Державний Центр УНР в екзилі, який базувався у Тарнові: «До часу, коли матиме чинність в Українській Народній Республіці ухвалена Народним Представництвом повна Конституція... видається цей закон, що визначає тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства Української Народної Республіки» . У звернені до польського уряду відзначалося, що «підготовка загальної повстанчої акції вже давно була перенесена з Польщі на саму Україну» . 12 березня 1921 р. розповсюдили наказ до повстанців із закликом до боротьби з більшовиками: «Готуймося ж до останнього рішучого бою [...] Коли вся підготовча праця закінчиться, буде виданий наказ про повстання, де буде сказано, що й кому треба робити. По дорозі він надіслав телеграму на імя Президії конференції, де наголошував на необхідності участі галичан у переговорах: «На підставі засади само означення народів уважаємо нашим правом й обовязком, як делегація Національної Ради Східної Галичини та її Правительства, застрегтися перед Вашою конференцією проти вирішування державного становища Східної Галичини без нас - бо таке рішення [...] було би знасилуванням права само означення» .
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
