Відступ радянських військ з України. Утворення гетьманського уряду. Політичні партії і гетьманський режим. Збройні сили Української Держави. Народна боротьба з окупантами. Переговори про мир з Росією. Відречення гетьмана від гасла самостійної України.
Курсова робота на тему: Українська держава гетьмана Павла СкоропадськогоВ Україні, однак, німецькі та австро-угорські війська продовжували просуватися далі. Фінляндія і Україна визнавалися самостійними державами. Однак 1 березня радянські війська були змушені залишити столицю України. Опір фактично організовувався заради цього, бо відстояти радянську владу в Україні після вимушеного визнання УНР Раднарком не міг. Як і на першому зїзді, який проголосив радянську владу в Україні, жителі сільської місцевості на ньому не були представлені: вплив більшовиків на селянство залишався слабким.Центральна Рада заявила, що все має бути так, як було: як віддала вона всю землю робочому народу, так на тім і стоїть, а закони, видані на користь робітників, також залишатимуться в силі. Зокрема, у квітні велика група поміщиків-поляків з Волині й Поділля звернулася до австрійського уряду у Відні з настійними вимогами примусити селян сплатити або відробити заподіяну їхньому майну шкоду. Наказ було видано тому, що навесні 1918 р. значна площа під зернові могла залишитися незасіяною: земельні комітети здебільшого не допускали поміщиків до засіву, а селяни не могли своїми силами обробити наявну орну землю. У наказі, опублікованому без узгодження з українським урядом, говорилося, що селяни під загрозою «заслуженого покарання» не повинні перешкоджати поміщикам засівати лани. Але окупаційні власті остаточно прийшли до думки здійснити державний переворот і почали шукати підтримку в українському суспільстві.У ньому містилося зобовязання «негайно збудувати державну владу, яка здатна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці». Одночасно з маніфестом було опубліковано «Закони про тимчасовий державний устрій України». Лизогуб обрав безпечну карєру земського діяча, був головою земства Полтавської губернії, за партійною приналежністю - октябристом. Короткий час був членом Тимчасового уряду Росії, виконуючи обовязки заступника міністра освіти. Ставка кайзерівського уряду на консервативні кола в українському суспільстві призвела до виникнення режиму «сильної руки» гетьмана П. Скоропадського.Розпочата ще в 1917 р. підготовка до формування регулярної української армії не припинялася, хоч окупаційні власті не давали згоди на те, щоб справа справді рушила з місця, їм було вигідно, щоб Україна платила за «послуги» німецьких та австро-угорських військ, а не утворювала власні збройні сили. Три дивізії та полк січових стрільців, що перебували у розпорядженні Центральної Ради, не перейшли відразу під владу гетьмана. Скоропадський планував створити українську національну армію з восьми армійських корпусів, гвардійської дивізії сердюків, чотирьох кавалерійських дивізій і спецчастин (понтонерів, ескадрилій, залізничних частин тощо). Армійський корпус мав складатися з двох стрілецьких дивізій, трьох артилерійських бригад, кавалерійського полку і спецчастин, у тому числі броньованих. Чисельність такої армії у мирний час мала перевищувати 300 тис. чоловік.На зустрічі з делегацією хліборобів Скоропадський заперечив чутки про те, що земля залишиться у поміщиків. Він заявив, що максимум земельного наділу становитиме 25 гектарів на одну особу, а поміщикам буде надано право продавати землю державному банкові.Причин було немало: на тривалий час територія України стала ареною воєнних дій, не впевнені у завтрашньому дні власники відмовлялися від капіталовкладень у розвиток виробництва, закриття кордону з радянською Росією паралізувало традиційні виробничі звязки тощо. Щоб припинити деградацію економіки і налагодити вивіз промислової сировини до Німеччини й Австро-Угорщини, окупаційні власті і гетьманська адміністрація намагалися змусити робітників працювати інтенсивніше. Коли ж робітничі колективи розпочинали страйк з вимогами поліпшення життєвого рівня, власті, як правило, забороняли його, не спиняючись перед застосуванням сили.Прагнення великих землевласників відновити економічне панування в українському селі наштовхувалось на відчайдушний опір селян, які не бажали повертати конфісковане майно і віддавати землю. Перебуваючи у підпіллі, більшовики, російські та українські ліві есери прагнули надати цьому стихійному рухові організаційну основу. Зїзд загальноросійської партії лівих есерів, яка вважала індивідуальний терор ефективним засобом політичної боротьби, вирішив підірвати Брестський мир вбивством німецького посла в радянській Росії графа Мірбаха, а в Україні - фельдмаршала Ейхгорна і гетьмана Скоропадського. Наприкінці липня з санкції ЦК українського відділення партії бойова група прибула до Києва, і кронштадтський матрос Б. Тут повстанський рух координував начальник Київського військового округу часів Центральної Ради, український лівий есер М. Шинкар.Реакційна соціальна політика гетьмана зумовлювалася як його класовим походженням та оточенням, так і цілковитою залежністю від кайзерівської воєнної адміністрації, яка дивилася на Україну тільки як на джерело сировини.
План
ПЛАН
1. Вступ німецьких і австро-угорських військ в Україну.
1.1 Відступ радянських військ з України.
1.2 Розпуск центральної Ради.
1.3 Утворення гетьманського уряду.
2. Внутрішня політика гетьмана Павла Скоропадського.
2.1 Політичні партії і гетьманський режим.
2.2 Збройні сили Української Держави.
2.3 Аграрна політика уряду.
2.4 Становище робітничого класу.
2.5 Народна боротьба з окупантами.
2.6 Національно-культурна політика.
3. Зовнішньополітичний курс Української Держави.
3.1 Переговори про мир з радянською Росією.
3.2 Бесарабське питання.
3.3 Кримське питання.
3.4 Холмщина і Підляшшя.
4. Падіння гетьманського режиму.
4.1 Ставлення білогвардійців до української державності.
4.2 Утворення Українського національного союзу.
4.3 Відречення гетьмана від гасла самостійної України.
4.4 Утворення Директорії.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
