Українська біографічна проза першої половини ХХ століття: жанровий аспект (за творами В. Петрова, С. Васильченка, О. Ільченка, Л. Смілянського) - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Українська біографічна проза першої половини ХХ століття: жанровий аспект (за творами В.Захист відбудеться 25 березня 2005 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 14, Київ-17, 01017. У роботі розкрито теоретичні засади проблемних питань біографічного наджанру, біографічної прози, зясовано її специфіку, особливості становлення; конкретизовано значення понять “біографічна повість”, “художня біографія”, “художня вигадка”, “здогад”; досліджено специфіку творення біографічної прози та вплив літературної політики на формування біографічного твору першої половини ХХ століття. Виокреслено два жанрові різновиди біографічної прози першої половини ХХ ст. і проаналізовано особливості біографічної прози нарисового характеру та своєрідні ознаки біографічної прози традиційного художнього типу. В работе раскрыты теоретические основы проблемных вопросов биографического наджанру, биографической прозы, выяснена ее специфика, особенности становления; конкретизированы значения понятий “биографическая повесть”, “художественная биография”, “художественная выдумка”, “догадка”; исследована специфика создания биографической прозы и влияние литературной политики на формирование биографического произведения первой половины ХХ столетия. Определены две жанровые разновидности биографической прозы первой половины ХХ ст. и проанализированы особенности биографической прозы очеркового характера и своеобразные признаки биографической прозы традиционного художественного типа.Однак такі критичні напрацювання були поодинокими, не містили системного аналізу розвитку, специфіки творення, жанрової своєрідності біографічної прози першої половини ХХ ст., натомість подавали переважно оцінний аналіз художніх творів. Спроби цілеспрямованого опрацювання загалу біографічної прози та намагання вирішити деякі теоретичні проблеми жанрового розвитку належать дослідникам другої половини ХХ століття, йдеться про праці І. Валевський досліджував теоретичні і методологічні проблеми біографії як типу гуманітарного знання; Б. Залишилися поза увагою дослідників і численні архівні матеріали згаданих письменників-біографів, без вивчення яких неможливе ґрунтовне дослідження жанрового аспекту біографічної прози першої половини ХХ століття. Мета дослідження передбачає розвязання комплексу завдань: простежити генезис біографічної прози від зародження і до початку ХХ століття шляхом аналізу “знакових” життєписів української та світової художньої літератури; визначити новаторські ознаки розвитку біографічної прози кожної епохи;У першому розділі “Біографічний дискурс: віхи розвитку та дослідження біографічної прози” прослідковано історію розвитку біографічної прози від зародження і до початку ХХ століття шляхом аналізу епохальних біографічних творів світової та української художньої літератури; визначено новаторські ознаки розвитку біографічної прози кожної епохи; на основі теоретичних надбань дослідників біографічного жанру виокремлено пять проблем розвитку досліджень теоретичних засад біографічної прози та подано своєрідний погляд на шляхи їх розвязання. Схема побудови античних міфів накладалась на структуру написання біографій, автори яких вбачали суто екстенсивну різницю між людьми та богами. У другому розділі “Парадоксальність сутності біографічної прози та особливості її становлення за часів літературної політики” зясовано специфіку творення біографічної прози, прослідковано вплив літературної політики на формування біографічного твору першої половини ХХ століття та досліджено процес створення біографічних творів В. Основною тезою всіх критичних завваг щодо написання життєписної прози було і є: біограф повинен знати міру в зображені будь-кого і будь-чого. Безумовно, такі зверхні вказівки значно звужували можливості письменників біографічних повістей, адже автор повинен був відігравати роль не творця, а слухняного працівника-реалізатора.