Українські землі у сприйнятті польськомовної центральноєвропейської преси (середина десятих років – шестидесяті роки XIX ст.) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Українські землі у сприйнятті польськомовної центральноєвропейської преси (середина десятих років - шестидесяті роки XIX ст.)У дисертації досліджується сприйняття польськомовною центральноєвропейською пресою українських земель за період середини 10-х - 60-х рр. В роботі висвітлено відношення польських періодичних видань до історичного минулого України. Охарактеризовані сприйняття освітянських реалій польськомовною пресою в українських землях, релігійних традицій українського народу. Проведено порівняльний аналіз українських документів на шпальтах польськомовних та російськомовних періодичних видань Правобережної України. Ключові слова: Центральна Європа, Польща, Австрія, Російська імперія, українські землі, польськомовна преса, польсько-українські відносини, польська нелегальна преса.Польща впродовж століть відігравала провідну роль у Центральній Європі. Як наслідок, Україна увійшла в суспільну свідомість польського дворянства та інтелігенції. Дослідження колективних уявлень польського суспільства стосовно історії та культури українців дає можливість вивчити процеси міжетнічних взаємовідносин, місце національної та історичної свідомості у розвитку національно-визвольного руху, показати місце преси у формуванні одного з етапів польського сприйняття місця українського народу в польській державі. В умовах обмеження польської автономії, ліквідації представницьких органів, закриття університетів польськомовна преса залишилась мало не єдиною інституцією, яка шляхом звернення до минулого конструювала модель майбутньої Речі Посполитої, де будуть мирно проживати три народи - поляки, українці та литовці. Погляди, що декларувались в пресі, в цілому корелювали з переконаннями поляків, які не відмовлялись від українських, білоруських та литовських земель.Третя група - періодика, яка друкувалась на території сучасної Правобережної України українською та російською мовою. Це варшавські - „Kurjer Polski” („Польський курєр”), „Polska” („Польща”), „Dzwon duchowny” („Духовний дзвін”), „Gazeta Polska” („Польська газета”), „Prawdziwy patriota” („Справжній патріот”), „Glos kaplana polskiego” („Голос польського священика”), „Straznica” („Nтражниця”), „Prawda” („Правда”), „Powstanie na Rusi” („Повстання в Україні”), краківські - „Naprzod” („Вперед”), „Ruch” („Рух”), „Wolnosc” („Nвобода”), львівські - „Ukrainiec” („Українець”), „Prawda” („Правда”), „Partyzant” („Партизан”), краківська - „Przyjdz, krolewstwo twoje” („Прийди, царство твоє”), подільська - „Praca” („Праця”), волинська - „Walka” („Боротьба”), віленський - „Glos z Litwy” („Голос з Литви”). В 1927 р. у Вінниці був виданий історичний збірник „Часописи Поділля”, присвячений 150-річчю першої газети в Україні. П.Федченко займався в цілому журналістикою України першої половини XIX ст., проте дещо спрощено відносився до ролі польських і німецьких газет в українському суспільстві. XIX ст. поляків та українців відносили до одного загальнословянського етносу, то вже в кінці 30-х - на початку 40-х рр. поляків та українців (русняків) називають як два окремих словянських народи.