Царська грамота Єлизавети I про відновлення гетьманства. Останній гетьман України Кирило Розумовський. Посилення позиції козацької старшини. Спрямування на оновлення життя Гетьманщини. Вимога цариці Катерини II до гетьмана - зректися гетьманської булави.
Українські землі у другій половині ХVІІІ ст. 1. Відновлення гетьманства У 1744 р. під час поїздки російської імператриці Єлизавети І в Україну козацька старшина за підтримки її фаворита О. Розумовського (старшого брата К. Розумовського), переконала імператрицю відновити гетьманство. Тимчасова поступка царського уряду була зумовлена рядом чинників: позицією старшин, які наполегливо домагалися відновлення гетьманства; наростанням невдоволення українців їхнім економічним становищем і загостренням у зв’язку з цим внутрішньої ситуації в Гетьманщині; загрозою війни проти Прусії та ймовірною необхідністю використати потенціал Гетьманщини; потребою відновити економічний потенціал України з метою його використання у майбутніх війнах проти Туреччини. Гетьман К. Розумовський (1750-1764 рр.). Народився у 1728 р. на Чернігівщині в родині козака. У жовтні 1751 р. під владу гетьмана було передано Запорозьку Січ, повертався Гетьманщині й Київ. У 1762 р. К. Розумовський брав активну участь у дворцовому перевороті, у результаті якого на російський престол зійшла Катерина ІІ. Натомість для управління Лівобережною Україною та Запоріжжям було створено (відновлено) Малоросійську колегію на чолі з президентом графом Петром Рум’янцевим. За умовами цього договору Росія значно посилила свою присутність у Причорномор’ї. Після смерті К. Гордієнка на Січі перемогло проросійське угруповання.10 квітня 1734 р. більше 30 тисяч запорожців на чолі з отаманом І. Білецьким повернулися під владу Росії й недалеко (7 км) від колишньої Чортомлицької Січі на берегах притоки Дніпра р. У ХVІІІ ст. вона поступово втрачала своє значення і витіснялася сходками курінних отаманів, військової старшини та „значних”, тобто багатих козаків.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
