Українські топоніми -ани (-яни) - Автореферат

Львівський національний університет імені Івана ФранкаНауковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Купчинська Зоряна Олегівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри української мови. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Чучка Павло Павлович, Ужгородський національний університет, професор кафедри словацької мови; кандидат філологічних наук Вербич Святослав Олексійович, Інститут української мови НАН України, науковий співробітник відділу ономастики. Захист відбудеться 6 червня 2006 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.06 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м.Особливої ваги набуває комплексний підхід до вивчення власних географічних назв, який полягає у їх аналізі на рівні синхронії та діахронії, у застосуванні методів стратиграфії. У загальнословянській та українській топонімійних системах одне з чільних місць посідають топоніми з формантом-ани (-яни). Оскільки переважну більшість українських топонімів на-ани (-яни) становлять назви поселень, то ми будемо послуговуватися у роботі терміном ойконіми. Це особливо актуально у наш час, коли значно зросла цікавість до вивчення глибинних етнолінгвістичних та історико-культурних процесів розвитку людства, зокрема, раннього періоду історії України. Мета дослідження - виявити й опрацювати українські назви поселень на-ани (-яни) Х-ХХ ст., показати всю різноманітність їхньої лексико-семантичної і словотвірної будови, відобразити статистику, географію поширення, хронологію цих ойконімів.У першому розділі „Стан та особливості дослідження ойконімів на-ани (-яни)”, який складається з трьох підрозділів, розкрито загальний стан дослідження ойконімів на-ани (-яни) у словянському мовознавстві, простежено історію форманта-ани (-яни), його розвиток у контексті переходу від загальної назви до ойконіма. „Стан дослідження ойконімів на-ани (-яни) у словянському мовознавстві” охарактеризовано загальний стан вивчення ойконімів з формантом-ани (-яни) в українському і зарубіжному мовознавстві. Перші її деривати виникли у період первіснообщинного ладу, коли назва на-ани (-яни) ще не була ойконімом, а означала племінну групу, колектив людей, які заселяли певну територію, і тільки з часом вона стала назвою цієї території. Ойконіми на-ани (-яни) утворювалися двома шляхами: 1) від загальних назв груп людей за особливостями їх поселення чи походження: від етнонімів і від катойконімів; 2) від особових назв. Враховуючи різноманітність значень відапелятивних особових імен, що лягли в основу назв поселень, ми виділили низку семантичних груп безсуфіксних твірних основ ойконімів на-ани (-яни): твірні основи, мотивовані назвами істот та їхніх частин тіла (Зозуляни, Павучани); твірні основи, мотивовані назвами рослин, дерев та їхніх частин (Капустяни, Лопушани); твірні основи, мотивовані назвами предметів широкого вжитку, знарядь праці, типів сільськогосподарських будівель тощо (Сокиряни, Сохани); твірні основи, мотивовані назвами істот за їхніми індивідуальними фізичними чи психічними ознаками (Капрани, Шелестяни); твірні основи, мотивовані назвами професій, суспільних станів (Ворничани, Опришани); твірні основи, мотивовані назвами видів праці (Дергани, Копани); твірні основи, мотивовані назвами народних страв, продуктів харчування (Бузяни, Крупяни); твірні основи, мотивовані назвами одягу, його деталей (Козиряни, Кошуляни); твірні основи, мотивовані назвами абстрактних понять (Бідани, Рокошани).