Українські телепрограми для дітей та юнацтва: концептуальні засади - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукУ дисертації здійснено комплексне дослідження стану українського телебачення для дітей та юнацтва на прикладі роботи загальнонаціональних, міжрегіональних та місцевих каналів, опрацьовано концептуальні засади телепрограм для юної аудиторії з урахуванням особливостей сучасного українського телевізійного мовлення. Автором зібрано та проаналізовано понад сто телевізійних програм для дітей та юнацтва, що вийшли в ефір на 43 українських каналах. Вироблено методику створення телевізійної продукції для дітей з урахуванням їхніх вікових особливостей, яка може прислужитися в роботі сценаристів, журналістів, редакторів, телеоператорів та режисерів дитячих редакцій та студій. В диссертации впервые комплексно исследуется состояние отечественного телевидения для детей и юношества на примере роботы общенациональных, межрегиональных и местных каналов, рассмотрены концептуальные основы телепрограмм для детско-юношеской аудитории с учетом особенностей современного украинского телевизионного вещания. С учетом принципов создания телепрограмм для детей и юношества, их специфических черт и типологических особенностей определены основные направления реформирования украинского телевидения для детей и юношества, суть которых состоит в: регламентировании на законодательном уровне продукции, которую можно было бы рекламировать в телевизионных программах для детей, что смогло бы привлечь в эту сферу телевещания инвестиции для развития; содействовать созданию государственных и частных телестудий, где в производстве программ принимают участие юные журналисты, а также распространению их продукции на отечественных каналах; собственном производстве мультипликационной продукции и телефильмов с сюжетами, характерными нашей ментальности и способу жизни, которые будут интересны и на славянском телевизионном рынке.Зміни в структурі українського інформаційного простору, що безпосередньо позначилися на розвитку дитячого телебачення, - це відображення становлення суспільства, яке прагне, з одного боку - виховати нове покоління громадян із демократичною системою мислення, а з іншого - не має дієвих механізмів для реалізації поставленої мети та залучення молоді до роботи. Створення серії сучасних високоякісних, інформаційно насичених навчально-пізнавальних передач, щоб реалізувати виховну та просвітницьку функції, збільшення ефірних годин телевізійних програм для дітей та юнацтва з демонстрацією на загальнонаціональних каналах, що покривають телесигналом усю територію нашої країни, зможуть відіграти роль своєрідного центру з відродження та утвердження суспільної моралі, якою споконвіку славився український народ. Теоретичною основою для написання дисертаційної роботи слугували статті і виступи провідних учених, державних, політичних діячів про роль журналістики в житті суспільства, про специфіку роботи з дітьми та юнацтвом. Отже, телебачення для дітей та юнацтва є системою комунікативних засобів, покликаних обслуговувати інтереси певного кола аудиторії (з властивими їй соціально-демографічними особливостями), системою, яка, крім дитячо-юнацького ідейно-тематичного змісту, характеризується визначеною комунікативною методикою і структурою побудови програм. Реалізація поставленої мети передбачає розвязання низки завдань: 1) на основі аналізу літератури з теорії журналістики та екранних мистецтв, психолого-педагогічних джерел із питань дитячого розвитку та їх ставлення до телеперегляду виявити стан проблеми в теорії та практиці; 2) з урахуванням сучасних поглядів на телебачення, як на засіб формування світогляду молодого покоління, визначити принципи та функції телепередач для дитячо-юнацької аудиторії; 3) зясувати патоґенні, психологічні та соціометричні аспекти означеної теми; 4) дослідити сучасний стан українського телебачення для дітей та юнацтва; 5) визначити типологічні та жанрові особливості телепрограм.У першому розділі - „Українське телебачення для дітей та юнацтва як журналістикознавча проблема” - проаналізовано теоретичні підходи різних зарубіжних та українських дослідників щодо телевізійного мовлення взагалі та дитячого телемовлення зокрема. Тут подано основні віхи історії створення та розвитку вітчизняного телебачення для дітей та юнацтва, розглянуто основні дефініції з обраної теми дослідження, зазначено та проаналізовано специфічні риси телевізійних програм для дитячо-юнацької аудиторії. У підрозділі 1.2 - „Ефірні традиції та принципи створення телепрограм для дитячо-юнацької аудиторії в Україні” - показано, що мета та завдання функціонування телебачення для дітей та юнацтва тоталітарної доби застаріли та потребують корінної трансформації й реорганізації.

2. Основний зміст дисертації