Українські національні військові формування на півдні України у 1917 – на початку 1919 рр. - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Українські національні військові формування на півдні України у 1917 - на початку 1919 рр.Науковий керівник - доктор історичних наук, професор, заслужений працівник освіти України Тригуб Петро Микитович, завідувач кафедри історії та філософії Миколаївської філії Національного університету “Києво-Могилянська Академія Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Шкварець Валентин Павлович, завідувач кафедри українознавства Миколаївського навчально-наукового центру Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова кандидат історичних наук, Задунайський Вадим Васильович, доцент кафедри історії України Донецького національного університету Захист дисертації відбудеться “19” січня 2001 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м.Національно-демократична революція в Україні 1917 - 1920 рр., коли водночас було і так багато досягнуто у справі розбудови Української держави і настільки ж багато втрачено та не реалізовано, - ще один яскравий прояв цієї закономірності. Для будівництва оновленої системи Збройних сил незалежної України треба намагатися запобігати тим негативним явищам, що призвели у 1917-1920 роках до втрати українським народом своєї державності, а саме: відсутність чіткої уяви (доба Центральної Ради) ролі у суспільстві власних Збройних сил, а також державної програми зі створення української національної армії; брак належної культурно-просвітницької роботи у військах; слабка дисципліна у більшості повстанських частин Директорії УНР і свавілля їх отаманів, що сприяло анархії та падінню боєздатності, а врешті-решт і поразці Української армії. Однією з причин виникнення такої ситуації є зокрема те, що невиправдано повільними темпами залучаються до наукового обігу дані, які характеризують українські військові формування тієї доби у регіональному аспекті з огляду на потребу нових концептуальних підходів до проблеми, яка стала предметом запропонованої роботи. (державний реєстраційний номер 0100U003788), якими займається Миколаївський регіональний центр Інституту історії України НАН України (керівник центру - доктор історичних наук, професор П.М.Тригуб). Обєктом дослідження є українські військові національні формування, які були створені або діяли на Півдні України у 1917-1919 рр. Особлива увага звертається на їх організацію, склад, чисельність, озброєння, дислокацію, участь у бойових діях, вплив українських формувань на політичну ситуацію в регіоні.У подальшому проблема українських національних формувань, їх чисельність, озброєння, участь у бойових діях розглядаються у дослідженнях Б.Гнатевича, М.Стефаніва, М.Капустянського, І.Мазепи, О.Удовиченка, Л.Шанковського, М.Стахіва, Р.Млиновецького. Саме цей період був найбільш продуктивним в українській радянській історіографії у контексті дослідження проблеми національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. У публікаціях тих років, хоч і фрагментарно, наводилось чимало фактів, що характеризували українські Збройні сили Центральної Ради, Гетьманату та Директорії на Півдні України (І.Кристаловський, Ф.Анулов, Я.Шелигін, О.Альошин). Припиняється розширення джерельної бази з історії революції та громадянської війни, в історичній літературі майже відсутня будь-яка інформація про українські національні військові формування. З початку 90-х років стався своєрідний дослідницький сплеск щодо проблеми національно-демократичної революції в Україні. Зявляються дисертаційні дослідження Л.Зінкевича, Л.Гарчевої, В.Задунайського, які розглядають загальні питання будівництва Збройних сил України у 1917-1920 рр. Так у дослідженні Л.Гарчевої детально висвітлюються події, повязані зі створенням Збройних сил Центральної Ради та їх участь у бойових діях проти військ радянської Росії.Архівний матеріал, який вперше вводиться до наукового обігу, свідчить, що на Півдні України планувалося створити загальновійськові й спеціальні підрозділи, які обєднувалися б в армійському корпусі, та військово-санітарні і військово-навчальні заклади. У регіоні формувалися: піхотні полки (Одеса, Миколаїв, Херсон, Вознесенськ, Тирасполь, Єлисаветград), кавалерійські полки (Одеса, Єлисаветград), артилерійські частини (Одеса, Миколаїв, Вознесенськ), автоброньові дивізіони (Одеса, Олександрівськ), військово-інженерні частини (Тирасполь, Одеса), авіаційні сили (Одеса, Миколаїв), корпус сухопутної оборони узбережжя Чорного моря, берегова інфраструктура, озброєння та обладнання якого дісталися Україні в спадщину від російської армії, а також корпус прикордонної охорони, частини якого на Півдні України планувалося розташувати вздовж кордону з Бессарабією та на чорноморському узбережжі. Була створена мережа військово-лікувальних установ у Одесі, Тирасполі, Очакові, Херсоні, Єлисаветграді.

Основний зміст дисертації