Українські народні пісні Кубані на історичну та суспільно-побутову тематику - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукНа багатому джерельному матеріалі, введеному в науку вперше, та із широкими порівняльними виходами розглянуто спектр питань, повязаних з побутуванням українського фольклору в іноетнічному оточенні. Встановлено, що за 200 років життя української діаспори на Кубані народ створив свою уснопо-етичну концепцію історичних подій, що передували депортації. Тут продовжує активно функціонувати більшість пісенних жанрів української народної творчості, серед яких особливе місце займають історичні та суспільно-побутові пісні. Донині в умовах Кубані в активному репертуарі живуть пісні про турецько-татарську, польсько-шляхетську експансію, про московську колоніальну політику на українських землях, знищення Запорізької Січі, примусове переселення козаків на Кубань, про важливі події ХІХ-ХХ ст., що мали широкий суспільний резонанс. Основні результати дослідження знайшли застосування в лекційних курсах української фольклористики і народознавства, в розробці спецкурсів та спецсемінарів.Якщо західна діаспора трактувалася радянськими офіційними інститутами як “буржуазно-націоналістична”, то східної діаспори зовсім “не існувало”, бо українці в Росії та по всіх просторах Союзу трактувалися як “історично сформоване” “русскоязычное население”, зрозуміло, до краю “інтернаціоналізоване”. З часу горбачовської перебудови, а особливо з 90-х років українські вчені здійснили чимало експедицій до східної української діаспори, зібрали великий емпіричний матеріал, який дає можливість наочно спостерігати еволюцію культури українців поза межами своєї Батьківщини, простежити невідворотну їх асиміляцію внаслідок розробленої ще Катериною ІІ і її фаворитами та впроваджувану на всіх етапах Російської держави політику “полного обрусения инородцев”. Обєктом аналізу в дисертації є українські історичні та суспільно-побутові пісні, записані на Кубані працівниками Донецького центру української культури і літератури протягом 1994-1996 рр. До 2,5 тисяч зібраних за час експедицій пісень долучено матеріали фольклорних збірників Я. Мета дисертаційного дослідження полягає у зясуванні тривалості уснопоетичної традиції в умовах відриву носіїв народної творчості від рідної землі, характеру змін історичних та суспільно-побутових пісень під впливом тих же чинників, у відтворенні народної концепції історії, громадських справ, зображення почуттів народу, викликаних важливими суспільно-історичними факторами. За переписом 1917 р. українці на Кубані становили 56%, росіяни - 36%.2 Перші роки по переселенні козаки спокійно обживали нові землі.У Висновках дисертант констатує передумови формування української кубанської діаспори, етапи становлення і розвитку місцевої культурної та уснопоетичної традиції, місце в цій традиції історичних та суспільно-побутових пісень. Втручання влади в козацький побут, порядок землекористування, самоуправління було мінімальним, тому створювалися оптимальні умови подальшого культивування громадського життя за звичаєвим правом козацького стану та українських громад загалом. Українські культурні традиції на Кубані домінували, відбувалася їх природна еволюція, хоча в умовах анклаву, у відриві від рідної землі важко вести мову про природність еволюції національної культурної традиції. Серед пісенних жанрів на Кубані особливе місце посідають історичні та суспільно-побутові пісні, твори, що підтримують народну концепцію історії України, Запорізької Січі, суспільних подій місцевого масштабу. Незважаючи на те, що радянська тоталітарна система розглядала козаків, як класових ворогів і депортуваннями, розстрілами, голодомором, репресіями, висилкою в Сибір десятків і сотень тисяч родин зменшила кількість етнічних українців на Кубані втричі, а, може, і впятеро і довела їх до 3,9% від усього населення краю, козацтво та козацький дух на Кубані живуть.