Українські козаки: походи на південні береги Чорного моря - Статья

Українські козаки: походи на південні береги Чорного моряПро зростання значення «козацького фактору» в міжнародних відносинах на початку XVII століття свідчить і той факт, що в зазначений час збройні формування запорозьких козаків з 1604 року використовувалися у війні між Австрійською та Османською імперіями як у складі австрійської армії, так і збройних сил Високої Порти. Свідченням того, що вторгнення морських збройних загонів запорозьких козаків представляли собою значну загрозу володінням Високої Порти у Причорноморї, є подана у дослідженому нами літописі інформація щодо датованого 1015 роком за літочисленням Гіджри (1606 роком) наказу султана Ахмеда І (роки правління: 1603-1617), текст якого міститься в розділі, що має назву «Відрядження командувача Іскендер-паші до козаків та відправлення листа до Трансільванії» i_j(^l) [9]. Таке міркування підтверджується текстами розпоряджень турецького султана офіційним посадовим особам, призначеним у причорноморських володіннях Високої Порти, а саме: «Наказ суддям Сілістри, Нігболу та Відня [про відправлення військової сили в [регіон] Дніпра]) від 2 дня шеввала 1036 року Гіджри (16 червня 1627 року за християнським літочисленням) [22]; «Наказ судді та правителю Аккерману» від 10 дня місяця зількаде 1036 року Гіджри (23 липня 1627 року за християнським літочисленням) [23]; «Наказ релігійній особі («молла») Синопа [з приводу оборони фортеці Синоп від нападу козацьких руйнівників]) від 21 дня місяця джемазейілеввела 1037 року Гіджри (28 січня 1628 за християнським літочисленням) [24]; «Наказ беґлербеґові [регіону] Дніпра (Нехай буде Його щасливе життя тривалим!) Ібрагіму», датований початком (перша декада) місяця рамадана 1037 року Гіджри (5-15 травня 1628 року за християнським літочисленням) [25]; «Наказ головнокомандувачу Дніпровського [регіону] Ібрагіму-паші [з приводу оточення фортеці Кафа військовими силами хана Мехмеда Гірая та калґая Шагіна Гірая спільно з козацькими нищівними загонами])» [26] від 3 зількаде 1036 року Гіджри (5 липня 1628 року за християнським літочисленням); «Накази суддям міст Кафи, Судака, Тамані [з приводу позбавлення правом володіння ними Кримським ханством Мехмеда Гірая та його брата Шагіна Гірая через те, що останні принесли своєму населенню страждання] від 27 дня місяця шеввала 1037 року Гіджри (30 червня 1628 за християнським літочисленням)» [27] та інші. Але, згідно з повідомленнями з османсько-турецьких літописів, а саме з «Захоплення козаками «"ак» (?І(і) фортеці Синоп і у звязку з цим страчення Нусуга-паші» (датованої 1023 роком за літочисленням Гіджри (1614 роком) [31], з літопису «Історія Печеві» Печеві Ібрагіма Ефенді [32], з «Захоплення козаками Синопу» (jjlj M-J^^ujm), датованої місяцем реджебом 1013 року за літочисленням Гіджри (листопад-грудень 1604 року), з літопису «Підсумок історії» Мустафи Катіба Челебі [33] та з «Історія Найіи» Мустафи Найіми Ефенді [34], найбільш загрозливим для Османської імперії морським військовим походом українських козаків виявився похід, здійснений в серпні 1614 року проти міста Синоп, через яке пролягав морський торговельний шлях, який сполучав столицю Високої Порти (місто Стамбул) із східним узбережжям Чорного моря [35]. Підсумовуючи це дослідження, варто наголосити на такому: 1) етимологічне значення терміну «козак» - «рити, копати», «надбання, здобуток; прибуток; дохід», а також «переможець», «вправний вершник», «вільна людина, яка шукає для себе пригод» та інше; 2) слід вважати, що первинним історично-географічним ареалом козацтва була територія кипчацького степу (De§t-i Kipjak); 3) процес формування та розвитку українського козацтва слід вивчати у взаємозвязку з кипчацьким козацтвом; 4) хронологічно час появи слова «козак» - до XII століття; 5) 90-ті роки XV сторіччя - початок морських походів українських козаків; 6) запорозькі козаки в період між другою половиною XV та першою половиною XVII століть здійснювали морські походи в район південного узбережжя Чорного моря понад 20-ти разів; 7) причини цих походів були, головним чином, політичні та економічні; 8) у результаті наступу козацького війська України Османська держава зазнавала відчутних втрат, а саме: багато людей попадали полон, міста і фортеці захоплювались, а нерухоме майно знищувалось чи руйнувалося; 9) починаючи від 40-х років XVII ст., стає очевидним виникнення дипломатичних відносин між козацько-гетьманською Україною, Кримським ханством і Османською державою; 10) надання турецькими султанами гетьманських повноважень очільникам Запорозького козацтва і залучення українських козаків для здійснення разом з турками та кримськими татарами спільних військових походів.