Українські адвокати Східної Галичини як захисники у кримінальних справах по обвинуваченню у вчиненні політичних злочинів (1918-1939 рр.) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукНауковий керівник доктор юридичних наук, професор Грищук Віктор Климович, Львівський державний університет внутрішніх справ, проректор з наукової роботи Гончаренко Володимир Дмитрович, Харківська національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри історії держави і права України і зарубіжних країн кандидат юридичних наук, доцент Чехович Валерій Анатолійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри теорії та історії держави і права Захист відбудеться 22.06.2006 р. об 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою 03680, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою 03680 м.Глибоке аналітичне й історичне осмислення правового життя українців у Східній Галичині дає можливість по-новому оцінити і сучасні тенденції розвитку інституту адвокатури в Україні. Вони жертовно працювали не лише на ниві захисту українських громадян від безпідставних політичних репресій польської влади, а й утверджували у свідомості кожного українця його право на своє національне державне життя. У звязку з цим здійснено: - аналіз політико-правового становища українських земель Східної Галичини під пануванням Польщі (1917-1921 рр.) після поразки національно-визвольних змагань українців (1918-1939 рр.); При систематизації джерельної бази та фактологічного матеріалу, встановленні повноти інформації використовувалися: 1) принцип обєктивності та діалектичний метод пізнання, що дозволило обєктивно і динамічно охарактеризувати діяльність українських адвокатів у зазначений період у складі Львівської палати адвокатів; 2) соціально-детерміністський метод, який дозволив виявити соціально-економічні, політичні факти, що сприяли створенню громадських органів українських адвокатів на території Східної Галичини. На основі проведеного дослідження зроблено й обґрунтовано науково-теоретичні висновки, які є новими для історико-правової науки і виносяться на захист: 1) уточнено і розвинуто ряд наукових положень щодо політико-правового становища земель Східної Галичини після поразки визвольних змагань українців за незалежну соборну національну державу на початку ХХ ст.; встановлено, що Польща упродовж 1918-1923 рр., будучи військовим окупантом земель Східної Галичини, брутально порушувала вимоги міжнародного права в частині адміністративно-судового управління;“Правове становище Східної Галичини та політичні злочини за кримінальним законодавством Польщі у 1918-1939 рр.” складається з чотирьох підрозділів, у яких розглядається правове становище земель Східної Галичини у міжвоєнний період, висвітлюється процес формування в теорії кримінального права та у судовій практиці поняття “політичний злочин” та його видів у досліджуваний період, аналізується правове становище політичних вязнів у Польщі. Після остаточного приєднання українських земель Східної Галичини до Польщі їх правовий статус за правовими ознаками нічим не відрізнявся від решти території Польщі. Дисертант доводить, що аналіз міжнародно-правових документів, судової практики польських окупаційних судів, які винесли обвинувальні вироки у державній зраді та інших політичних злочинах проти Польщі на території Східної Галичини в період з 22 листопада 1918 до 14 березня 1923 р. щодо українців, чинили у таких випадках незаконно, бо не існувало правових підстав для розгляду подібних справ у судах. “Досудове слідство та розгляд судами кримінальних справ з обвинувачення у вчиненні політичних злочинів” складається з трьох підрозділів, в яких розкриваються особливості досудового слідства і судового розгляду кримінальних справ з обвинувачення у вчиненні політичних злочинів, а також питання національної мови у політичних судових процесах. Украй реакційною судовою інституцією були надзвичайні суди, які нібито запроваджувалися не для розгляду політичних, а звичайних тяжких злочинів, але оскільки усі політичні злочини були спрямовані так чи інакше, проти польської держави, то значна частина політичних злочинів була підсудна саме цим судам.Споконвіку українські землі Східної Галичини на підставі рішення Ради Послів від 14 березня 1923 р. було приєднано до Польщі. Але в порушення норм міжнародного права польська окупаційна влада запровадила на цих територіях свою цивільну адміністрацію, поліцію, суди, прокуратуру та пенітенціарну систему, зрівнявши таким чином правовий статус Східної Галичини із статусом інших земель Польщі. Характерною ознакою правового статусу Східної Галичини у складі Польщі протягом усього міжвоєнного періоду було встановлення на цих землях жорстокого політичного переслідування українських патріотів, упосліджування української культури і мови. Усі політичні злочини були підсудні судам присяжних, які, як правило, були слухняним знаряддям польської влади в боротьбі з українським національно-визвольним рухом.

Основний зміст