Українознавчі проблеми педагогічної думки в ХІХ – ХХ століттях - Автореферат

Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наукНа розвиток українознавчої педагогічної думки істотно впливали політичні та державні устрої суспільства; трансформації науково-освітніх парадигм (класичної, некласичної, постнекласичної); громадсько-просвітницькі рухи; наукові товариства та їхні зїзди; суспільно-політичні рухи і партії; періоди українізації; філософсько-світоглядні зміни ментальності українців; а також наукові праці, спадщина шкільництва, збагачена значними здобутками в освіті впродовж тисячоліття; глибинні коріння демократизму і гуманізму української етнопедагогіки; непоборна віра в самостійну державницьку ідею; збережена з прадавніх часів українська народна система навчання і виховання. Нині в державі Україна створено сприятливі умови для розвитку української національної школи, що засвідчують Закон України “Про освіту”, Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національна доктрина розвитку освіти. Українознавчі проблеми педагогічної думки спрямовані на самопізнання і самоусвідомлення (за словами Ліни Костенко “Україну відкриваємо в Україні”), на необхідність розкрити світові самих себе, а не послуговуватися чужоземними оцінками. Крисаченко), сприяє українознавство - цілісна галузь знання про українців, українство, Україну, окреслених у наукових, філософсько-світоглядних, освітніх підходах. Зважаючи на зумовленість українознавчої педагогічної думки особливостями українознавства, актуальною є потреба розглянути українознавство в аспекті епістемології, що дало можливість визначити знання протоукраїнознавства і науки українознавства; з погляду парадигматики, яка розкрила становлення і розвиток науки українознавства в класичній, некласичній, постнекласичній парадигмах, зумовлених трансформаційними суспільно-економічними, громадсько-політичними процесами в суспільстві, освіті, науці, дало змогу уточнити періодизацію педагогіки, української педагогіки, історії педагогіки, педагогічної думки, українознавчої педагогічної думки, українознавства.У вступі обґрунтовано актуальність теми проблеми, визначено обєкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження; зазначено звязок роботи з комплексною науково-дослідною темою відділу, встановлено хронологічні межі дослідження, сформульовано концепцію, обгрунтовано методологічну та теоретичну основу дослідження, відзначено методи, охарактеризована джерельна база, розкрито новизну, теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження, наведені дані щодо апробації результатів дослідження. українознавчий проблема педагогічний думка У розділі 1 - “Українознавча педагогічна думка як історико-педагогічна проблема” - проаналізовано загальнотеоретичні підходи до українознавчої педагогічної думки; історико-педагогічний розвиток українознавчої педагогічної думки; роль українознавства у становленні національної освіти; чинники українознавчої педагогічної думки; досвід введення українознавчих знань у навчальний процес. Доведено, що на розвиток українознавчої педагогічної думки впливали обєктивні чинники суспільно-політичного, науково-освітнього життя: жорстокі асимілятивні процеси, ініційовані владою імперій в бездержавний період; педагогічна діяльність, започаткована в середовищі інтелектуалів початку ХІХ століття і продовжена педагогічно-просвітницькою діяльністю письменників, вчених, учасників спільнотного згуртування українців у товариствах, громадах, рухах, партіях, земствах, творчих організаціях. У розділі 2 - “Українознавчі проблеми української педагогічної думки в ХІХ столітті” - висвітлено проблеми реформування школи і національного питання в освітній політиці імперій; народності як провідної ідеї історико-педагогічного процесу ХІХ століття; української мови, історії народу як основи становлення науки українознавства та української педагогічної думки, а також етнографічно-географічні концепти педагогічної думки; діяльність сподвижників української справи, наукових, громадсько-культурних товариств і рухів ХІХ століття у ствердженні українознавчих основ української педагогічної думки. У процесі аналізу ролі української літературної мови в становленні української педагогічної думки, приділено особливу увагу питанню боротьби за українську мову в Україні в умовах жорстокої заборони всього українського і насамперед мови.Друга тенденція - державна освіта, шкільництво, тривалий час не були тим типом діяльності, у процесі якої творилася, зберігалася й передавалася наступним поколінням етнонаціональна культура, дух української нації, сутнісні для етносу положення, оскільки школа як державна інституція служила в XIX столітті утвердженню імперій, що поділили землі України між собою, у ХХ столітті - радянській системі.

Основний зміст дисертації