Україна в європейському воєнно-політичному вимірі - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукНа жаль, Україна, незважаючи на факт проголошення європейської та євроатлантичної орієнтації, яка, починаючи з 1994 року є її офіційною політикою, поки що не знаходить себе у списку держав-кандидатів, запрошених приєднатися до НАТО або до ЄС. Це сталося внаслідок того, що Україна, опинившись на зламі різних культурно-цивілізаційних державних утворень (Захід-Схід), продовжує відчувати глибокий вплив на її зовнішню та воєнну політику не тільки таких впливових структур європейської та євроатлантичної безпеки, як НАТО і ЄС, а й регіональних (СНД, ЄЕП, ГУУАМ тощо), а також таких впливових світових держав, як Сполучені Штати Америки та Російська Федерація. Сутність проблеми полягає: у визначенні місця і ролі України як структурного елемента міжнародних і воєнно-політичних відносин європейського регіону в контексті сучасних трансформаційних процесів провідних європейських та євроатлантичних структур безпеки (ЕС і НАТО), а також у виявленні впливу зазначених процесів на формування воєнно-політичної стратегії України, трансформацію її воєнної сфери. Дослідження виконано в межах планової тематики Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України, зокрема у руслі програм „Цивілізаційні основи світових трансформаційних процесів” (№ держреєстрації - 0101U005101), „Європейські інтеграційні процеси: концептуальні засади, проекти, регіональна специфіка” (№ держреєстрації - 0102U002306), а також є складовою частиною комплексної програми науково-дослідних робіт Національного інституту стратегічних досліджень „Пріоритети зовнішньої політики України” (№ держреєстрації - 0103U003877), „Євроінтеграційний вибір України: проблеми та шляхи реалізації” (№ держреєстрації - 0104U000899). Метою і завданнями дослідження є критичний аналіз поступового розвитку та становлення воєнної політики України, наукове осмислення воєнно-політичної обстановки, що склалась у євроатлантичному просторі, процесів трансформації інституцій європейської безпеки, воєнної політики країн Центральної і Східної Європи які оточують Україну, та вплив зазначених процесів на формування воєнно-політичної стратегії України.У першому розділі „Формування нового середовища європейської безпеки як проблема воєнної політики держави” на базі системного й порівняльного аналізу досліджуються субєкт-обєктна залежність, функції, цільова спрямованість, організаційно-практичний зміст воєнної політики сучасної держави. Розвиваючи вищенаведені узагальнені положення воєнно-політологічної теорії, звертається увага на наукову дискусію, що триває, щодо: - основних завдань теорії воєнної політики, що виникли у звязку з формуванням нового середовища європейської безпеки; генетичного звязку воєнної політики держав і міждержавних утворень (союзів, коаліцій і т. д.); Автор вважає хибною позицію деяких науковців, що основне завдання теорії воєнної політики полягає лише у вивченні проблем, повязаних з війною, створенням і застосуванням збройних сил. Це спотворює генетичний звязок між війною та політикою і, по суті, позбавляє воєнну політологію наукової самостійності. Вона склалася у розумінні обєкта пізнання (яким є Воєнна організація держави, воєнно-економічні структури, воєнно-політичні відносини з іншими державами тощо) як певного виду відносин, що дозволяє, на думку автора, ставити й вирішувати завдання виявлення закономірностей виникнення, функціонування й розвитку воєнно-політичних відносин як предмета науки.Проблеми з визначенням воєнно-політичного курсу України повязані передусім з тим, що вона опинилася на зламі різних культурно-цивілізаційних державних утворень (Захід - Схід). На зовнішню та воєнну політику України суттєво впливають позиції таких європейських структур безпеки, як НАТО і ЄС, регіональних структур безпеки (СНД, ЄЕП, ГУУАМ тощо), а також таких впливових світових держав, як Сполучені Штати Америки та Російська Федерація. Проаналізувавши теоретичні основи світових шкіл і моделей формування воєнно-політичних відносин, автор вважає, що на міжнародній арені ХХІ століття переважна більшість тенденцій не вписується в теорії Ганса Моргентау, уяви Генрі Кіссінджера, російської або української політичної еліти. Проте глобалізація призвела і до появи нових викликів і загроз європейській безпеці, таких як тероризм, розповсюдження зброї масового ураження, нелегальна торгівля зброєю, соціально-політичні конфлікти різного походження тощо. Для України вкрай важливо, впроваджуючи курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію, зберегти стратегічні партнерські відносини з Росією.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ