Україна в умовах антитерористичної операції та російської збройної аґресії (2014 рік) - Статья

УКРАЇНА В УМОВАХ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ ЗБРОЙНОЇ АҐРЕСІЇ (2014 р.) В.В.Головко У 2014 р. перед українським суспільством постало декілька потужних викликів. Один із них - безпрецедентне та зухвале втручання Росії у внутрішні справи України. Нарешті, анексія Кримського півострова та пряме, хоча й обмежене за масштабом, уведення підрозділів реґу- лярної армії на Донбас. Нарешті, термінологія має обіймати принаймні три події - анексію Криму, розгортання сепаратистських рухів та участь російських військ у конфлікті на Донбасі (включаючи обстріли української території, діяльність розвідувально-диверсійних груп і реґуляр- них підрозділів). Так, згідно зі ст. 3 резолюції ООН «Визначення аґресії» (затверджено 14 грудня 1974 р.), під останньою розуміють такі дії: a) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави чи будь-яка окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, що є наслідком такого вторгнення або нападу; будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини; b) бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; c) блокада портів чи берегів держави збройними силами іншої держави; ф напад збройними силами держави на суходільні, морські, повітряні сили або морські чи повітряні флоти іншої держави; е) застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави згідно з угодою з державою, яка їх приймає, у порушення умов, передбачених цією угодою, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення чинності угоди; і) дії держави, яка дозволяє, щоб її територія, надана нею в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту аґресії проти третьої держави; g) заслання державою чи від імені держави озброєних банд, угруповань та реґулярних сил або найманців, котрі здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави настільки серйозного характеру, що це дорівнює переліченим вище актам, або її суттєва участь у них. У подальшому, у рамках ініціатив із боку нашої країни щодо юридичної оцінки світовою спільнотою дій Москви, очевидно відбудеться уточнення термінології з урахуванням конкретної ситуації. Тут доречно звернути увагу й на апеляції офіційного Києва до міжнародної спільноти - ідеться про звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського парламенту, парламентських асамблей Ради Європи, НАТО, ОБСЄ, ҐУАМ та національних парламентів країн світу про визнання Російської Федерації державою-аґресором (27 січня 2015 р.) і про заяву Верховної Ради України щодо відсічі збройній аґресії Російської Федерації та подолання її наслідків (21 квітня 2015 р.). Не справдилися російські сподівання й з обранням президентом України в лютому 2010 р. В.Януковича, який у ході виборчої кампанії позиціонував себе як проросійський кандидат.