Україна в системі співробітництва Чорноморсько-середземноморського регіону - Реферат

Останніми роками регіон Чорного моря та процеси, які відбуваються в країнах цього регіону, привертають все більшу увагу міжнародного співтовариства. Посилюється вплив інтеграційних процесів, що підвищує важливість економічного, транзитного та енергетичного потенціалу регіону для сучасних міжнародних відносин. Поєднання усіх факторів та урахування геополітичну та геоекономічні залежність стабільності та розвитку України примушує ретельно вивчати та прогнозувати результати зміни значення Чорноморського регіону та перспективи регіонального співробітництва. Отже, визначення місяця та ролі України в системі багатостороннього співробітництва регіону, зокрема в рамках ОЧЕС (як найбільш прогресивної організації регіону), а також ГУАМ - важливий напрямок аналізу зовнішньої політики України, пріоритетною сферою якої є багатостороння регіональна взаємодія.Головним завданням регіональної співпраці країн Чорного моря було створення трансрегіональної інтеграційної системи співробітництва, яке знайшло своє втілення в ОЧЕС. До чинників, що сповільнюють співробітництво в рамках ОЧЕС можна віднести слабку взаємодоповнення (компліментарність) господарств країн, що входять до угрупування, низьку питому вагу і обмежену номенклатуру продукції оброблювальної промисловості. Адже одним із пріоритетних завдань політичної діяльності в ОЧЕС є посилення співробітництва між ОЧЕС та ЄС, насамперед через взаємодію шляхом механізму Трійки на політичному рівні, спільну участь у заходах високого рівня країн-членів ЄС та ОЧЕС, розроблення механізмів співробітництва у конкретних галузях, залучення країн-членів ЄС, що мають статус спостерігачів в ОЧЕС, до практичної діяльності Організації. Україна, як країн-член ОЧЕС також співпрацює з ЄС у рамках Програми прикордонного співробітництва "Чорне море", ініціативи Конгресу регіональної та місцевої влади Ради Європи - створення Чорноморського єврорегіону, проекту Комунікації Європейської комісії "Чорноморська взаємодія - нова регіональна ініціатива", співпраця в рамках "Східного партнерства". Пріоритетними напрямками діяльності України в ОЧЕС є участь у проектах, що стосуються розвитку транспортної інфраструктури, спільного ринку енергоносіїв, рекреації та туризму, впровадження інноваційних енергоощадних технологій.Спільним досягненням країн-членів ОДЕР ГУАМ стало висунення на розгляд ГА ООН під час 62-ої сесії проекту резолюції "Тривалі конфлікти на просторі ГУАМ та їх наслідки для міжнародного миру, безпеки та розвитку". В рамках прийняття цієї резолюції Україною були підтримані національні резолюції партнерів по ГУАМ - Азербайджану та Грузії - з питань конфліктів на їх територіях (14 березня 2008 р. ГА ООН прийнято запропоновану Азербайджаном резолюцію "Положення на окупованих територіях Азербайджану" (A/RES/62/243), 15 травня 2008 р. за ініціативою Грузії ГА ООН схвалила резолюцію "Положення внутрішнього переміщення осіб та біженців з Абхазії, Грузія". Україна виявилася єдиною з країн-членів ОДЕР ГУАМ, яка на офіційному рівні підтримала територіальну цілісність Грузії, засудивши агресивні дії РФ під час пятиденної російсько-грузинської війни в серпні 2008 р. Крім співпраці в безпековій сфері, в межах ОДЕР ГУАМ відбувається співробітництво в правоохоронній сфері, а саме координація зусиль і підвищення взаємодії країн-членів у боротьбі з тероризмом, небезпечними видами злочинів і розповсюдженням наркотиків, що має свої результати.Місце і роль нашої держави в ОЧЕС на сьогодні чітко визначається напрямами діяльності цієї Організації, де Україна виконує свої зобовязання щодо певних проектів. Така взаємодія має надати фінансову підтримку з боку країн-донорів як у середині ОЧЕС, так і за її межами. Така позитивна динаміка обумовлена участю безпосередньо країн ЄС, а також РФ і Туреччини в діяльності ОЧЕС, що надає фінансової підтримки проектам в Організації.

План

Вступ

1. Україна в системі співробітництва Чорноморсько-середземноморського регіону

2. Регіональна взаємодія між Україною та ОЧЕС

3. ОДЕР ГУАМ та Україна - напрямки співпраці

Висновки

Список використаних джерел