Україна та Росія: цивілізаційні та геополітичні відносини - Реферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»Зрозуміло, різкий і для багатьох несподіваний поділ близьких за мовою і культурою народів, що прожили разом більше 300 років, не могло пройти безболісно. Господарські системи цих країн тісно зрослись; мільйони людей, що народилися від змішаних шлюбів, відчувають себе або українцями, або росіянами, а найчастіше - жителями деякого єдиного цивілізаційного простору (“радянськими людьми”). Четверта українська держава (якщо вважати, що Перша - Київська Русь, Друга - козацька держава Богдана Хмельницького, а Третя - українські держави періоду громадянської війни, - як це роблять деякі апологети української незалежності, те - саме так варто називати сучасну Україну) - явище нове, що не має, у відмінність, скажемо, від Пятої республіки у Франції, безпосереднього історичного звязку з державами-попередницями. Дискретність політичного розвитку України - одна з причин, з якої право на існування Четвертої держави багатьма (у тому числі і громадянами України) ставиться під сумнів.Росія завжди формувалася за імперативним принципом, а формування сучасної державної території України відбувалося в рамках Російської імперії - СРСР і проходило у декілька етапів. Перший (кінець XVI - кінець XVII ст.) характеризується вичленовуванням зі складу Речі Посполитої території Малоросії (Середньої Наддніпрянщини) і початком колонізації Слобожанщини (Східної України), у якій українці брали участь разом з росіянами. Отут українці улаштовуються також одночасно з росіянами. Росіяни повинні розуміти, що українцям важко забути, наприклад, як Петро I фактично заборонив українським купцям торгувати з Заходом, дозволяючи зовнішні зноси на тільки через Архангельськ; чи звідки надходили дикі циркуляри про заборону української мови і хто знищив запорізьке козацтво.Україна як національна держава має чітко обкреслене історичне джерело, з яким повязані життєві інтереси і культурна ідентичність українського народу (”без південних берегів Україна неможлива як культурний край”), що приблизно збігається з межами Чорноморського басейну. Україна - країна більш відкрита в порівнянні з Росією, оскільки етногенез росіян протікав у басейні Волги, що впадає в закрите Каспійське море. Головною природною геополітичною віссю України, спрямованою з півночі на південь, виступає Дніпро, а геополітичний простір країни в цілому структурують інші ріки, що впадають у Чорне море (ще П.Кропоткін довів, що великі ріки - колиски цивілізації). Більш того, Росія - СРСР стимулювала розселення українців уздовж “протиприродної” для України осі “захід - схід” (колонізаційні потоки в Сибір і на Далекий Схід, а також міграційний відтік українців Галичини за океан); таким чином, нинішні проблеми у взаєминах українського сходу і заходу інтерпретуються як породження чужорідної влади або колоніального панування Росії; має на увазі, що головний геополітичний пріоритет України - конструювання балто-понтійского союзу, який би обєднав нові орієнтовані на захід держави від Балтійського до Чорного й Адріатичного морів у їхньому протистоянні “російській погрозі” (балтийско-черноморская доктрина С.Рудницького); подібний союз, у свою чергу, допоміг би реалізувати глобальну геополітичну місію України - служити Заходові і Сходові щитом від російської агресії (у першу чергу, звичайно, Заходові, що оцінив би цю місію в матеріальному вираженні).Навряд чи варто підкреслювати, як важлива роль культури у виживанні нації та держави, в ефективності функціонування її соціального організму. Тому що в культурі, як правило, утілюються цінності та надбання, що мають великий вплив на формування нації. Геокультурні відмінності України та Росії можна прослідкувати у таких аспектах: культура влади, рольова культура, задач (тобто відношення до реалізації різних проектів) і власне культура самоідентифікації. Так в Україні ще не до кінця сформувалася така влада, яка б позбулася синдрому другорядності молодшого брата, вміла б самостійно брати на себе виконання важливих рішень, бути визнаною народом.Підсумки 2002 року такі, що дозволяють робити прогнози в умовах обєктивного подолання багатовекторності політики України, а значить - і подолання багатоваріантності її майбутнього. Росія переборола відцентрові тенденції девяностих років ХХ ст. і грає в даний час традиційну для неї роль серединної землі - центру обєднання пострадянського простору. Досягнуто також великий прогрес в еволюції технологій створення імперії: від аморфного СНД - як чисто механічної відповіді на виниклий після СРСР вакуум - до евротехнологій - союзу на ґрунті економічної і культурної інтеграції - Евразес. У результаті Україна виявилася між двох досить могутніх центрів геополітичного протягування, що не залишають їй шансів на яке-небудь самостійне існування.

ЗМІСТ

Вступ

1. Цивілізаційні відмінності України і Росії

2. Геополітичні відмінності

3. Геокультурні відмінності

Висновок

Література