Україна після Берестейської уніії - Курсовая работа

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. Берестейська унія : причини, хід, наслідки 1.1 Характеристика Берестейської унії 1.2 Причини Берестейської унії РОЗДІЛ 2. Україна після Берестейської уніії ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Берестейська унія - рішення Київської митрополії Руської православної церкви на території Речі Посполитої розірвати стосунки з Константинопольським патріархатом та обєднатися з Апостольською Столицею у 1596 за умов підлеглості православних Папі Римському, визнання основних католицьких догм і збереження православної обрядності. Унію формально й офіційно проголошено на церковному соборі в Бересті 1596 року. Ця подія - одна з найважливіших подій в історії церковного життя в Україні, яка була викликана необхідністю виправити наслідки церковного розколу між Римським Престолом та Константинопольським Патріархатом, який відбувся у 1054. Проявами її були - занепад церковної дисципліни, непорозуміння між церковними братствами та ієрархією, зазіхання новоствореного (1589) Московського Патріархату, непродумані кроки Константинопольського та інших східних патріархів, тощо. Важливим фактором, що спонукав до укладення унії з Апостольською столицею, була необхідність протистояти подальшій латинізації та полонізації української світської еліти, а також добитися зрівняння в правах українського духовенства з латинським. Православні єпископи також виступали за обєднання церков, але при цьому інтереси православних і католицьких ієрархів, так само як і їх бачення ролі і становища майбутньої уніатської церкви, були зовсім різними. У 1590 р. частина православних єпископів вступила в таємні переговори з польським королем Сигізмундом III, висловивши бажання приєднатися до католицької церкви. У 1595 р. єпископи Луцький К. Терлецький і Володимирський I. Потій після видання королем універсалу, у якому він сповіщав про перехід православних єпископів до унії, вирушили до Риму і визнали владу Папи Римського. Уніатським єпископам обіцяли сенаторські звання (ця обіцянка залишилася невиконаною). Берестейська унія : причини, хід, наслідки 1.1 Характеристика Берестейської унії Берестейська унія як така - тобто Берестейський собор 1596 р. та події, що передували йому, - віддавна є предметом багатьох досліджень. Українська Церква перебувала у принизливому становищі. Вона не сприймала політики Московської Церкви щодо державної домінації, автокефальної ізоляції і відкидала заклики Константинополя, зокрема патріарха Теофана: Жити у згоді з Москвою, яка є однієї віри з нами і під загрозою клятви не піднімати зброї проти Москви. За таких обставин ієрархи Української Церкви у пошуках радикальної розвязки нагальних проблем Церкви дійшли висновку про Унію з Римом. Справа Флорентійської Унії, принаймні на ідейно-концептуальному рівні, залишалася живою в Україні, - слушно зауважував львівський історик Церкви Іван Паславський. Важливою подією унійного процесу стало приєднання до українських єпископів 1593 р. Іпатія Потія, видатного церковного діяча, письменника і богослова, діяльність якого тісно повязана з Берестейською церковною Унією 1596 р. Іпатій Потій цілком заслужено вважається апостолом Унії, - відзначав І. Паславський. Непересічного діяча підтримували король Сигизмунд III і особливо князь К.Острозький, який теж схвалював Унію. До речі, у листі до єпископа саме він виклав умови обєднання Української Церкви з Римом: зберігався східний (грецький) обряд, заборонялося навернення православних до латинської церкви, українське духовенство отримувало рівні права з латинським, а владики - місця у сенаті і сеймі ставилося питання про поширення духовної і світської освіти, а також те, що Унія повинна охопити усі Східні Церкви, включно з Московською. Зокрема, один із її ідеологів Петро Скарга слушно зазначав, що в умовах, коли Константинопольський патріарх залежить від Туреччини, а Московська Церква обслуговує світську владу, Унія Української Церкви з Католицькою необхідна для її порятунку.