Тлумачення культурного локусу України в класичних культурно-цивілізаційних концепціях О. Шпенглера і А.Дж. Тойнбі. Демонстрація впливу циїх концепцій не тільки в межах деяких академічних дисциплін, а й навіть у геополітичному дискурсі сьогодення.
При низкой оригинальности работы "Україна на цивілізаційній мапі сучасного світу: історичний досвід і реалії сьогодення", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Україна на цивілізаційній мапі сучасного світу: історичний досвід і реалії сьогоденняА такий кут зору передбачає зважання як на те місце, яке Україна посідає (або яке їй приписують) у цивілізаційному розвитку людства, так і на те значення, яке має приділятися зовнішнім (стосовно держави) чинникам. Фукуяма у своїй уже класичній праці «Кінець історії» (1992) веде мову про Україну лише в контексті здобуття незалежності після розвалу СРСР, а також принагідно порівнює її з деякими країнами Східної Європи [12, с. Натомість цивілізаційний підхід кладе в основу свого аналізу поняття цивілізації, що постає базовим елементом і людської культури загалом (якщо при цьому не протиставляти поняття «культура» і «цивілізація»), і суспільства в його історичному розвитку. Павленка, що СРСР був не цивілізацією, а «геополітичним квазіцивілізаційним монстром»), слід підкреслити небезпідставно увиразнений автором геополітичний підтекст цієї цивілізації, осердям якої було саме православ’я. Головні змістові моменти можна відтворити в таких положеннях: «тісні культурні й історичні зв’язки між Росією та Україною»; «спільне проживання росіян й українців в обох країнах»; «співробітництво між Україною і Росією»; мінімальність «можливості російсько-української війни» (!) (на противагу до «статистичного» прогнозу Дж.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
