Удосконалення технології вилучення цукрози із міжкристального розчину утфелю останньої кристалізації - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙАВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук Робота виконана у Національному університеті харчових технологій Міністерства освіти і науки України Національний університет харчових технологій, професор кафедри фізичної та колоїдної хімії Національний університет культури і мистецтв, професор кафедри готельної і ресторанної справи кандидат технічних наук, старший науковий співробітник Захист відбудеться “19 ”березня 2008 року о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.058.04 Національного університету харчових технологій за адресою: 01033, м.Тому, з точки зору цукрового виробництва меляса є відходом, а цукрозу, яка з нею виводиться, відносять до втрат. Сіліна, яка заклала основи нормування вмісту цукрози в мелясі, потребує подальшого розвитку як в теоретичному плані з метою виявлення закономірностей зміни розчинності цукрози і вязкості її розчинів в присутності нецукрів, так і для уточнення методів нормування та контролю для використання в роботі заводів. В звязку з цим розроблення способів, що дозволяють збільшити вихід кристалічного цукру шляхом зниження вмісту цукрози в міжкристальному розчині утфелю останньої кристалізації, може забезпечити більш ефективне використання сировини і є актуальним завданням удосконалення цукрового виробництва. Дослідження виконувались у відповідності з держбюджетною тематикою науково-дослідних робіт Проблемної науково-дослідної лабораторії УДУХТ “Дослідження структури води як основного біологічного середовища гідратації та конформації фруктанів рослинного походження, розробка методів одержання модулів біологічно активних полімерів фруктози та їх дериватів” державний обліковий номер - 0197U001107, наказ Міністерства освіти України від 13.02.1997 р., “Дослідження гідратації, комплексо-та гелеутворення поліцукридів з метою отримання якісних харчових продуктів” державний обліковий номер - 0198U003138, наказ Міністерства освіти України від 19.03.1998 р. Метою даної роботи є удосконалення технології вилучення цукрози із міжкристального розчину утфелю останньої кристалізації на основі теоретичних і експериментальних досліджень процесів гідратації цукрози в розчинах в присутності добавок, що спрямовано на збільшення виходу кристалічного цукру.Порівняння положення та інтенсивності смуг поглинання в області валентних коливань гідроксильних груп (nон) для розчинів цукрози з додаванням солей літію, натрію та калію дозволяє зробити висновок, що максимум смуги валентних коливань гідроксильних груп зміщується в діапазон менших довжин хвиль, що ознакою зміцнення водневих звязків в цих системах. Порівнюючи смуги валентних коливань н(ОН) систем з гліцином та аланіном, слід відзначити, що ці смуги зміщуються в область меншої довжини хвилі, причому інтенсивність для систем з гліцином дещо менша, ніж для систем з аланіном, що свідчить про зміцнення водневих звязків в системі з аланіном. Деякі розбіжності в інтенсивності смуг поглинання пептидів можна пояснити різною симетрією гідратів в системах цукроза - гліцил-Dl-валін і цукроза - гліцил-Dl - триптофан. Можна припустити, що у водному розчині цукроза - гліцил-Dl-аспарагін та цукроза - гліцин - Dl - норвалін утворюються напівклатратні структури, які будуються на основі пяти молекул води. Стосовно систем цукроза - гліцил-Dl-валін і цукроза - гліцил - Dl-триптофан формуються клатрати на основі шести молекул води, що зумовлено більш вираженою гідрофобністю цих дипептидів.На основі системного аналізу та узагальнення матеріалів проведених теоретичних і експериментальних досліджень удосконалено технологію вилучення цукрози із міжкристального розчину утфелю останньої кристалізації шляхом введення добавок хімічних реагентів. За результатами спектроскопічних досліджень встановлено, що на інтенсивність гідратації цукрози найбільший вплив має катіон калію. Із збільшенням заряду аніону збільшується його гідратація, що може також сповільнювати асоціацію цукрозних молекул. Для зменшення розчинності цукрози необхідне створення умов, що полегшують міжмолекулярну взаємодію молекул цукрози, тобто необхідне створення умов послаблення сольватації молекул цукрози молекулами води і нецукрів, здатних до іон-дипольної або диполь-дипольної взаємодії. Встановлено, що добавки третбутанолу у кількості 0,15...0,25 % призводять до зменшення вмісту звязаної води, тобто до зменшення гідратації молекул цукрози.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ