Удосконалення технології відтворення свиней в умовах сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю - Дипломная работа

Україна завжди була країною, де свинарству приділяли особливу роль. В Україні створена міцна матеріально-технічна база: розведення племінних свиней займаються більше ніж у 400 племінних господарствах (племзаводи, племрепродуктори), відновлюють роботу промислові комплекси. Перша українська порода свиней (українська степова біла) створена протягом 1926-1934 років, характеризувалась мясо-сальною продуктивністю, доброю осалюваністю та була добре пристосованою до пасовищного утримання у посушливій зоні півдня України. Першою завізною породою, що отримала широке розповсюдження, була англійська велика біла порода свиней, завозити яку почали з 90 - х років. Пізніше в Україні була завезена ще одна порода мясо-сального напрямку продуктивності - велика чорна порода свиней (1947 рік).Внаслідок своїх біологічних особливостей свиня в селянській родині завжди вважалася джерелом доходу і при створенні добрих умов догляду та утримання майже ніколи не була збитковою. Виробництво свинини в усіх господарствах дореволюційної України досягло 659 тис. тонн, що становило 58,7 % від загальної кількості виробництва мяса. На кінець 1940 р. в колгоспах, радгоспах і власних підсобних господарствах населення утримувало 9,2 млн. свиней, а виробництво свинини становило 568 тис. тонн, або 50,4 % від загального виробництва мяса всіх сільськогосподарських тварин і птиці. Щодо генофонду, то основними породами були велика біла, українська степова біла та миргородська. За період окупації з України в Німеччину було вивезено 3,3 млн. голів коней, 7,3 млн. овець та кіз, 7,6 млн. великої рогатої худоби і 9,3 млн. свиней.Аналіз сучасного стану виробництва мясної продукції свідчить, що швидке нарощування його темпів неможливе без інтенсивного розвитку всіх видів худоби та птиці і особливо традиційної в Україні галузі свинарства. Були часи, коли свинина в загальному виробництві мяса наближалась до 58 % [4]. На превеликий жаль, всупереч обґрунтованій практиці більшості країн світу і нашим національним традиціям ця важлива галузь тваринництва в Україні в останні десять років катастрофічно занепадала. Як бачимо, доля виробництва свинини в індивідуальних присадибних господарствах у відсотковому відношенні більша ніж в господарствах державних і колективних, однак за фактичним валом цього показника вони незначно поки що перевищують рівень, який було досягнуто з цьому секторі ще 10-15 років тому. Ці виробники свинини потребують сприяння суспільства в плані прийнятих форм придбання поросят, необхідних кормових добавок або допомоги у виготовленні на місці повноцінних кормо-сумішей з зернофуражу, зооветеринарного обслуговування і особливо в реалізації чи переробці вирощеної свинарської продукції [2].Свині характеризуються високою багатоплідністю, коротким ембріональним періодом розвитку, скоростиглістю і високим забійним виходом. Крім мяса і жиру при забої свиней отримують шкури, щетину, кишки, кров, ендокринна та інша цінна сировина для промисловості [33]. Внутрішньомязовий і підшкірний жир свиней - важливе джерело надходження в організм людини незамінних поліненасичених жирних кислот, що викликає підвищений інтерес до цих продуктів з боку медичної науки. Це дозволяє отримувати від них два, а при організації раннього відлучення поросят 2,1-2,5 опоросу на рік. Відомий випадок, коли одна свиноматка принесла 36 поросят [23].Проводять штучне осіменіння свиней на спеціально обладнаних пунктах чи цехах відтворення, де матки фіксуються в спеціальних індивідуальних станках [6]. При цьому маток утримують в індивідуальних станках за 12 годин до першого осіменіння. У прохід свинарника між клітками, де утримуються матки, відібрані для осіменіння, заганяють пробника. Для того щоб підтримувати статеві рефлекси і вони не згасали у пробників їм рекомендується 2-3 рази протягом місяця давати садку на матку в стані статевої охоти. Кожну матку в стані статевої охоти бажано осіменяти два рази: перший раз через 10-12 годин після виявлення, а другий раз через 24 години після першого осіменіння.Дослідження згідно з темою проводилось на базі сільськогосподарського ТОВ АФ „Вільне - 2002” Новомоськовського району Дніпропетровської області. Свинарський комплекс має 5 цехів, до складу яких входить цех запліднення і утримання маток першого періоду супоросності, цех для маток другого періоду супоросності, цех опоросу і підсисних маток і цех дорощування поросят. Цех осіменіння і утримання маток першого періоду супоросності складається з двох корпусів. У цеху для маток другого періоду супоросності свиноматок утримують 82 дні, після чого їх переводять в цех опоросу і підсисних маток. У день відлучення поросят матки не одержують корму, на другий день після відлучення одержують половину добової норми, і лише на третій - четвертий день раціон годівлі доводять до норми.По багаторічним даним метеорологічної станції, середня річна температура повітря складає 8?С, при середній температурі самого холодного місяця року (січень)-5,9?С і середній температурі самого теплого місяця року (липень) 25,0?С.

Зміст

Вступ

1. Стан проблеми свинарства

1.1 Стан галузі свинарства в Україні

1.2 Проблеми та їх розвязання у галузі свинарства

1.3 Особливості біології розмноження свиней

1.4 Штучне осіменіння свиней

2. Матеріал, умови та методика досліджень

2.1 Матеріал та методика досліджень

2.2 Умови досліджень

3. Аналіз стану виробництва продукції

3.1 Стан галузі свинарства в СТОВ АФ „ Вільне - 2002”

3.2 Годівля різних статевовікових груп свиней

3.3 Годівля та утримання поросних свиноматок

3.4 Утримання різних статевовікових груп свиней

4. Власні дослідження

4.1 Технологія штучного осіменіння свиней

4.2 Ефективність використання препарату Продевіт

5. Заходи з екології

6. Охорона праці

6.1 Аналіз стану охорони праці у СТОВ АФ"Вільне-2002"

6.2 Аналіз виробничого травматизму в господарстві

6.3 Вимоги безпеки праці під час штучного осіменіння свиней

6.3.1 Загальні положення

6.3.2 Вимоги безпеки перед початком роботи

6.3.3 Вимоги безпеки під час виконання роботи

6.3.4 Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

6.3.5 Вимоги безпеки після закінчення роботи

6.4 Рекомендації по поліпшенню умов праці

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Анотація